КРИВЕНЬКА КАЧЕЧКА

Був собі дід та баба, та не було у них дітей. От вони собі сумують; а далі дід і каже бабі:

—   Ходім, бабо, в ліс по грибки!

От пішли; бере баба грибки, коли дивиться — у ку щику гніздечко,

ЯК ЗАЄЦЬ ОШУКАВ ВЕДМЕДЯ

Були собі лисичка й журавель. Ото й зустрілися якось у лісі. Та такі стали приятелі!

Кличе лисичка журавля до себе в гості:

—   Приходь,— каже,— журавлику, приходь, лебе
дику! Я для тебе — як для себе.

От   приходить   журавель   на   

ЛИСИЧКА, ТИКОВКА, СКРИПКА ТА КАПКАН

Їхав чоловік дорогою та й загубив тиковку. Лежить вона проти вітру та й гуде. Аж біжить лисичка.

—   Бач,— каже,— реве, хоче ще злякати! От я тебе утоплю!

Ухватила її за мотузочку, почепила на шию і по­далась до річки. Стала

ЛИСИЧКА ТА ЖУРАВЕЛЬ

Були собі лисичка й журавель. Ото й зустрілися якось у лісі. Та такі стали приятелі!

Кличе лисичка журавля до себе в гості:

—   Приходь,— каже,— журавлику, приходь, лебе
дику! Я для тебе — як для себе.

От   приходить   журавель   на   

ХИТРИЙ ПІВЕНЬ

Півень, тріпочучи крилами, злетів на пліт і почав на все горло кукурікати. З сусіднього лісочка під­кралася лисичка.

—     День добрий! — гукнула вона.— Почула, як ти гарно кукурікаєш. Чудовий у тебе голос. Тільки не знаю, чи вмієш ти так співати,

РАКОВА СКОРА РОБОТА

Колись іще, як дріжжі були такі ріденькі, як во­дичка, так рак пішов по дріжжі і ходив сім літ. От прийшов він додому, став через поріг перелазить, упав і глечик з дріжжами розбив та й каже:

— Скора робота, так нагла

ХВАЛЬКУВАТА МУХА

Раз тягнули чотири волики тяженький плуг вечо­ром з поля додому.

Тягнуть вони, тягнуть; аж над­літає уперта муха, сідає собі поважно на ріг одного вола і їде з ним помаленьку. Надлітає тим часом друга муха і питає ту, що сидить на

ЧОМУ ГУСИ МИЮТЬСЯ У ВОДІ, КОТИ — НА ПЕЧІ, А КУРИ ПОРПАЮТЬСЯ В ПОРОСІ

Жив раз давно-предавно чоловік, котрий мав кота, гусей та кури.

Як наступило літо й сонце добре припекло, гуси зібралися воду шукати. Ідуть, ідуть, ідуть. Зустріли курочку.

—    Куди йдете, гуси?

—    Шукаємо воду, бо велика спрагота.

—    І я йду

КОЗА-ДЕРЕЗА

Були собі дід та баба. Поїхав дід у ярмарок та й купив собі козу. Привіз її додому, а рано на другий день посилає дід старшого сина ту козу пасти.

Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати

СОЛОМ”ЯНИЙ БИЧОК

Жив собі дід та баба. Дід служив на майдані май-данником, а баба сиділа дома, мички пряла. І такі вони бідні — нічого не мають; що зароблять, то про їдять, та й нема. От баба й напалась на діда:

—  Зроби