Хто змолоду балує, той під старість старцює.
Хліб на ноги ставить, а горілка з ніг валить.
Хто сміється, тому не минеться.
Хоч кума, але чортом дивиться.
Хоч не нагодувати, аби запрохати.
Хоч мене в гості не звуть, та я знаю, де живуть.
Хоч кіл на голові теши, а він своє!
Хоч помирає, а все-таки пальцем киває.
Хоч гірше, аби інше.
Хоч того самого, аби в іншу миску.
Хоч не тільна, то телись.
Хоч не в лад, та широко ступає.
Хотів минути пень, а наїхав на колоду.
Хто в ліс, а хто по дрова поліз.
Хоч у голові пусто, аби грошей густо.
Хоч вдача гаряча, та розум дурний.
Хоч річка й невеличка, а береги ламає.
Хто опарився на окропі, той і холодну воду студить.
Хоч ганьба очі не виїсть, але не дає між люди показатися.
Хто як постеле, так і спатиме.
Хто пізно ходить, той сам собі шкодить.
Хто не має, той не губить.
Хочеться, як голому на вулицю.
Хоч ти іди в ліс по дрова, а я буду дома, хоч я буду дома, а ти йди в ліс по дрова.
Хитро, мудро, не великим коштом.
Хапало в хапиці, хапиця — по пиці.
Хороша пісня, коли б трохи довша!
Хапай, бабо, решетом сонце!
Цвітуть наші діти, як пишнії квіти.
Цяця, цяця — та в кишеню!
Це тоді буде, як рак свисне!
Це буде, як на долоні волосся виросте.
Цап — не скотина, зять — не людина, а невістка — чужа кістка.
Це йому й за вухом не свербить.
Це було за короля Горошка, як було людей трошки.
Цілий день байдики б’є.
Це ті пани, що в самоварі куліш варять.
Цап і вовк — один толк.
Це мухи коня з’їли, а вовк лише помагав.
Чекай з моря погоди!
Чесне діло роби сміло.
Чия відвага, того й перевага.
Чим хвалитись своєю силою, краще слабшим поможи.
Чисті черевики швидше ходять.
Чим багаті, тим і раді.
Чорт чорту ока не виколе.
Часто так буває: один вину свою на іншого звертає.
Чув дзвін, та не знає, звідки він!
Чи хліб, чи пиріг, аби повен живіт!
Черево — не дерево: роздасться.
Чоловік розуму вчиться цілий вік.
Чого Iвась не навчиться, того й Iван не буде знати.
Чого не доглянеш очима, за те відповіси плечима.
Чиє весілля, того й музики.
Чужим пивом весілля не одбудеш.
Чоловік та жінка — одна спілка.
Червоне яблучко, та всередині черв’ячок.
Чорну душу милом не відмиєш.
Через одну погану вівцю отара пропадає.
Чиє навчяло б, а твоє мовчало б!
Чим більше кицьку гладиш, тим вона вище горб піднімає.
Чим більше насолить сусіду, як не язиком?
Чисто бреше, що й віяти не треба.
Чхали, чхали, — та на степу й ночували.
Чужі гріхи перед очима, а свої — за плечима.
Чуже бачить під лісом, а свого не бачить під носом.
Чекав дід на обід, без вечері спати ліг.
Чепурненька, як мазничка.
Чи так, чи інак, а не буде з риби рак!
Чим мудрий стидається, тим дурний величається.
Чужа душа — темний ліс.
Чим далі в ліс, тим більше дров.
Чорна корова, а біле молоко дає.
Чорт біса і з-під купини бачить.
Чи програв, чи виграв, аби свіжі гроші!
Чужому лихові не смійся.
Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін.
Чого навчився, того за плечима не носити.
Чужим добром не збагатієш.
Чужими руками добре гада ловити.
Час на часу не стоїть.
Чого собі не зичиш, і другому не бажай.
Чуже переступи, та не займай.
Чужий кожух не гріє.
Чорнобрива, як руде теля.
Чим би дитина не бавилась, аби не плакала!
Чоловік у домі — голова, а жінка — душа.
Чоловік без пригоди не проживе.
Швидкий, як черепаха.
Шкода про те говорити, чого не можна зробити.
Шляхом свободи йти — до щастя прийти.
Шануй людей — і тебе шануватимуть.
Шануй учителя, як родителя!
Шануй батька й неньку — буде тобі скрізь гладенько.
Шкода про те й говорити, чого не можна зловити.
Шукай вітру в полі!
Шукає вчорашнього дня.
Шкода перемішувати тісто, вийнявши з печі!
Шиє, поре — ниткам горе!
Шовкова борідка, та розуму рідко!
Шила в мішку не сховаєш.
Швець без чобіт, а тесля без воріт.
Шилом моря не нагрієш.
Шастає, мов миша у пастці.
Шабля ранить голову, а слово душу.
Шкіра на чоботи, язик на підошви.
Шия з намистом, а голова зі свистом.
Шаленая муха вкусила за вухо.
Що посієш, те й пожнеш.
Щасливо там жити, де гуртом робити.
Що вранці не зробиш, того ввечері не здогониш.
Що у воду впало, те пропало.
Що знаєш, що вмієш, то за плечима не носити.
Що сьогодні утече, то завтра не зловиш.
Що сіре, те й вовк.
Щира правда всюди куток знайде.
Що на місці лежить, то саме в руки біжить.
Щастя без розуму — торбина дірява.
Щебече, як соловейко, а кусає, як гадюка.
Щедрий на батьківські гроші.
Що вимовили язиком, того не виб’єш і кілком.
Що написано пером, то не виволочиш валом.
Щоб узнати чоловіка, треба з ним пуд солі з’їсти.
Щоб дати пораду, треба казати до ладу.
Щира праця мозолева.
Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.
Що голова, то й розум!
Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питай.
Що в молодості навчишся, то на старість як знахідка.
Що може вродити камінна гора, коли в їй води нема!
Що мати навчить, то й батько не перевчить.
Щука пропала, а зуби залишились.
Ще не зловив, а вже поривається скубти!
Ще й риби не піймали, а вже заходилися юшку варити!
Що схопив, те й змолов.
Що знає кум, те знає кумова жінка, а вже від неї і все село.
Що маєш казати — то поперед обмірковуй.
Що ступить, то й збреше.
Щоб лиха не знати, треба рано вставати.
Щоб знаття, що в кума пиття, то б і дітей забрав!
Що не складно, то не ладно.
Що в тебе вийшло — тарантас чи дишло?
Що в тверезого на умі, то у п’яного на язиці.
«Що ваші дівчата роблять?»- «Шиють та співають». — «А мати?»- «Порють та плачуть».
«Що ваші роблять?»- «Граків ловлять!»
Що ті гроші, як чортма в голові!
Що не скаже, то все півтора людського!
Що не холод, як козак молод!
Що край — то звичай, що сторона — то новина.
Що в серці водиться, то на язику не втаїться.
Щастя добре, а правда краще.
Що маємо — не дбаємо, втративши — плачемо.
Що винен — оддати повинен.
Що було, то мохом поросло.
Що з воза впало, те пропало.
Щоб тебе грім убив і блискавка спалила!
Щоб ти крізь сонце пройшов!
Щоб на тобі шкура загорілась!
Щоб тебе буря вивернула!
Що там і говорить, коли нічого й балакать.
Що город — то норов.
Що інше сільце, то інше слівце.
Що інша хатка, то інша гадка.
Що голова, то розум.
Щастя — не підкова, під ногами не знайдеш.
Щастя біжить, а нещастя лежить.
Щастя з нещастям на одних санях їздять.
Щастя має ноги, а біда роги.
Щастя знає, кого шукає.
Щастя розум одбирає, а нещастя повертає.
Що правда, то не гріх.
Що буде, те й буде, а дві смерті не буде.
Що комар — то й сила.
Що ти за велика цяця?
Що скаже, — неначе зв’яже.
Щось таке, як вовк, тільки жовтенько цвіте, а синенько пахне.
Юхим вийшов із води сухим.
Юхима шукає Хима, а Юхим біля неї.
Юга йде, — чи не димить де.
Яка яблунька, такі й яблука.
Якщо добре працюватимеш, честь і славу матимеш.
Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.
Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.
Як листя жовтіє, то поле смутніє.
Якщо ввічливо попросиш, завжди дадуть.
Як сам добрий, то добром і тобі відповідають.
Язик базікає, справам заважає.
Яка совість — така і честь.
Якщо раз збрехав — назавжди брехуном залишився.
Я з тобою — як риба з водою.
Як дбаєш, так і маєш.
Як багацько птиць — не буде гусениць.
Як мед — то й ложкою!
Як сіль, в очі встряв.
Язик до Києва доведе.
Який Сава, така й слава.
Як ручки зароблять, так ніжки сходять.
Як без діла сидіти, то можна одубіти.
Як голова сивіє, то чоловік мудріє.
Яка головонька, така й розмовонька!
Які літа — такий розум!
Якби не зима, то літо було б довше.
Ялова земля не нагодує, а сама їсти просить.
Яка пшениця, така й паляниця.
Яка грушка, така й юшка.
Як добрий став — риба буде, а стече став — болото буде.
Якби літа вернулись, то ще б хлопці горнулися!
Як не бачу — душа мре, а побачу — з душі пре.
Як вигляне у вікно, то три дні собаки брешуть, а одна як придивилась, то й сказилась.
Яку йому кару дати? — оженить його, то й буде знати!
Як була я дівчиною — до мене ходили з горілочкою, а як стала молодицею — перестали ходить і з водицею.
Як гарна молодиця, то й гарно подивиться.
Як сорочка біла, то й жінка мила.
Як оженився, так зажурився: треба горшки, миски і колиски.
Як мати рідненька, то й сорочка біленька.
Як жениться — то мостом стелиться, а як ожениться — то кісткою в грудях стає.
Як не стане — то батько дістане, як не буде — то мама добуде.
Як грибочки, ростіть, діточки!
Як квочка з курчатами, так і жінка з дитятами.
Як не навчиш дитину в пелюшках, то не навчиш і в подушках.
Як багато родичів, то або сім раз пообідав, або жодного разу не їв.
Яку дружбу заведеш, таке й життя поведеш.
Як молодим був, то сорок вареників з’їдав, а тепер — хамелю, і насилу п’ятдесят умелю!
Як хрипить у грудях, не буть йому в людях.
Янгольський голосок, а чортова думка.
Язиком — ось я! А на ділі — свиня.
Ясні очі, та чортові думки.
Як «на» — то чує, а як «дай» — то глухий.
Як твоє не мелиться, не бігай з кошиком!
Якби йому довгий хвіст, то сам би собі боки повідбивав.
Якби свині крила, вона й небо зрила б.
Якби свині роги, то людей би всіх поколола.
Язиком гори ворочає.
Язик без кісток: що хоче — лопоче.
Язик має й коняка — та не балака!
Язик мій — часом ворог мій.
Як на своєму язику не вдержиш, то на чужому не втаїш.
Якби сам був білий, то б не чорнив другого.
Як маєш брехати, то краще мовчати!
Як до роботи — дитина, а заміж — дівка.
Як до діла — так і сіла.
Як не надолужив на спанні, то на взуванні.
Якби хліб та одежа — то їв би лежа.
Як прийшли жнива — я чуть жива, а як прийшли покрова — я стала здорова.
Як усе святкувати, то не буде чого ковтати.