Українські прислівя від “Х” до “Я”

Хто змолоду балує, той під старість старцює.

Хліб на ноги ставить, а горілка з ніг валить.

Хто сміється, тому не минеться.

Хоч кума, але чортом дивиться.

Хоч не нагодувати, аби запрохати.

Хоч мене в гості не звуть, та я знаю, де живуть.

Хоч кіл на голові теши, а він своє!

Хоч помирає, а все-таки пальцем киває.

Хоч гірше, аби інше.

Хоч того самого, аби в іншу миску.

Хоч не тільна, то телись.

Хоч не в лад, та широко ступає.

Хотів минути пень, а наїхав на колоду.

Хто в ліс, а хто по дрова поліз.

Хоч у голові пусто, аби грошей густо.

Хоч вдача гаряча, та розум дурний.

Хоч річка й невеличка, а береги ламає.

Хто опарився на окропі, той і холодну воду студить.

Хоч ганьба очі не виїсть, але не дає між люди показатися.

Хто як постеле, так і спатиме.

Хто пізно ходить, той сам собі шкодить.

Хто не має, той не губить.

Хочеться, як голому на вулицю.

Хоч ти іди в ліс по дрова, а я буду дома, хоч я буду дома, а ти йди в ліс по дрова.

Хитро, мудро, не великим коштом.

Хапало в хапиці, хапиця – по пиці.

Хороша пісня, коли б трохи довша!

Хапай, бабо, решетом сонце!

Цвітуть наші діти, як пишнії квіти.

Цяця, цяця – та в кишеню!

Це тоді буде, як рак свисне!

Це буде, як на долоні волосся виросте.

Цап – не скотина, зять – не людина, а невістка – чужа кістка.

Це йому й за вухом не свербить.

Це було за короля Горошка, як було людей трошки.

Цілий день байдики б’є.

Це ті пани, що в самоварі куліш варять.

Цап і вовк – один толк.

Це мухи коня з’їли, а вовк лише помагав.

Чекай з моря погоди!

Чесне діло роби сміло.

Чия відвага, того й перевага.

Чим хвалитись своєю силою, краще слабшим поможи.

Чисті черевики швидше ходять.

Чим багаті, тим і раді.

Чорт чорту ока не виколе.

Часто так буває: один вину свою на іншого звертає.

Чув дзвін, та не знає, звідки він!

Чи хліб, чи пиріг, аби повен живіт!

Черево – не дерево: роздасться.

Чоловік розуму вчиться цілий вік.

Чого Iвась не навчиться, того й Iван не буде знати.

Чого не доглянеш очима, за те відповіси плечима.

Чиє весілля, того й музики.

Чужим пивом весілля не одбудеш.

Чоловік та жінка – одна спілка.

Червоне яблучко, та всередині черв’ячок.

Чорну душу милом не відмиєш.

Через одну погану вівцю отара пропадає.

Чиє навчяло б, а твоє мовчало б!

Чим більше кицьку гладиш, тим вона вище горб піднімає.

Чим більше насолить сусіду, як не язиком?

Чисто бреше, що й віяти не треба.

Чхали, чхали, – та на степу й ночували.

Чужі гріхи перед очима, а свої – за плечима.

Чуже бачить під лісом, а свого не бачить під носом.

Чекав дід на обід, без вечері спати ліг.

Чепурненька, як мазничка.

Чи так, чи інак, а не буде з риби рак!

Чим мудрий стидається, тим дурний величається.

Чужа душа – темний ліс.

Чим далі в ліс, тим більше дров.

Чорна корова, а біле молоко дає.

Чорт біса і з-під купини бачить.

Чи програв, чи виграв, аби свіжі гроші!

Чужому лихові не смійся.

Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін.

Чого навчився, того за плечима не носити.

Чужим добром не збагатієш.

Чужими руками добре гада ловити.

Час на часу не стоїть.

Чого собі не зичиш, і другому не бажай.

Чуже переступи, та не займай.

Чужий кожух не гріє.

Чорнобрива, як руде теля.

Чим би дитина не бавилась, аби не плакала!

Чоловік у домі – голова, а жінка – душа.

Чоловік без пригоди не проживе.

Швидкий, як черепаха.

Шкода про те говорити, чого не можна зробити.

Шляхом свободи йти – до щастя прийти.

Шануй людей – і тебе шануватимуть.

Шануй учителя, як родителя!

Шануй батька й неньку – буде тобі скрізь гладенько.

Шкода про те й говорити, чого не можна зловити.

Шукай вітру в полі!

Шукає вчорашнього дня.

Шкода перемішувати тісто, вийнявши з печі!

Шиє, поре – ниткам горе!

Шовкова борідка, та розуму рідко!

Шила в мішку не сховаєш.

Швець без чобіт, а тесля без воріт.

Шилом моря не нагрієш.

Шастає, мов миша у пастці.

Шабля ранить голову, а слово душу.

Шкіра на чоботи, язик на підошви.

Шия з намистом, а голова зі свистом.

Шаленая муха вкусила за вухо.

Що посієш, те й пожнеш.

Щасливо там жити, де гуртом робити.

Що вранці не зробиш, того ввечері не здогониш.

Що у воду впало, те пропало.

Що знаєш, що вмієш, то за плечима не носити.

Що сьогодні утече, то завтра не зловиш.

Що сіре, те й вовк.

Щира правда всюди куток знайде.

Що на місці лежить, то саме в руки біжить.

Щастя без розуму – торбина дірява.

Щебече, як соловейко, а кусає, як гадюка.

Щедрий на батьківські гроші.

Що вимовили язиком, того не виб’єш і кілком.

Що написано пером, то не виволочиш валом.

Щоб узнати чоловіка, треба з ним пуд солі з’їсти.

Щоб дати пораду, треба казати до ладу.

Щира праця мозолева.

Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.

Що голова, то й розум!

Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питай.

Що в молодості навчишся, то на старість як знахідка.

Що може вродити камінна гора, коли в їй води нема!

Що мати навчить, то й батько не перевчить.

Щука пропала, а зуби залишились.

Ще не зловив, а вже поривається скубти!

Ще й риби не піймали, а вже заходилися юшку варити!

Що схопив, те й змолов.

Що знає кум, те знає кумова жінка, а вже від неї і все село.

Що маєш казати – то поперед обмірковуй.

Що ступить, то й збреше.

Щоб лиха не знати, треба рано вставати.

Щоб знаття, що в кума пиття, то б і дітей забрав!

Що не складно, то не ладно.

Що в тебе вийшло – тарантас чи дишло?

Що в тверезого на умі, то у п’яного на язиці.

“Що ваші дівчата роблять?”- “Шиють та співають”. – “А мати?”- “Порють та плачуть”.

“Що ваші роблять?”- “Граків ловлять!”

Що ті гроші, як чортма в голові!

Що не скаже, то все півтора людського!

Що не холод, як козак молод!

Що край – то звичай, що сторона – то новина.

Що в серці водиться, то на язику не втаїться.

Щастя добре, а правда краще.

Що маємо – не дбаємо, втративши – плачемо.

Що винен – оддати повинен.

Що було, то мохом поросло.

Що з воза впало, те пропало.

Щоб тебе грім убив і блискавка спалила!

Щоб ти крізь сонце пройшов!

Щоб на тобі шкура загорілась!

Щоб тебе буря вивернула!

Що там і говорить, коли нічого й балакать.

Що город – то норов.

Що інше сільце, то інше слівце.

Що інша хатка, то інша гадка.

Що голова, то розум.

Щастя – не підкова, під ногами не знайдеш.

Щастя біжить, а нещастя лежить.

Щастя з нещастям на одних санях їздять.

Щастя має ноги, а біда роги.

Щастя знає, кого шукає.

Щастя розум одбирає, а нещастя повертає.

Що правда, то не гріх.

Що буде, те й буде, а дві смерті не буде.

Що комар – то й сила.

Що ти за велика цяця?

Що скаже, – неначе зв’яже.

Щось таке, як вовк, тільки жовтенько цвіте, а синенько пахне.

Юхим вийшов із води сухим.

Юхима шукає Хима, а Юхим біля неї.

Юга йде, – чи не димить де.

Яка яблунька, такі й яблука.

Якщо добре працюватимеш, честь і славу матимеш.

Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.

Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.

Як листя жовтіє, то поле смутніє.

Якщо ввічливо попросиш, завжди дадуть.

Як сам добрий, то добром і тобі відповідають.

Язик базікає, справам заважає.

Яка совість – така і честь.

Якщо раз збрехав – назавжди брехуном залишився.

Я з тобою – як риба з водою.

Як дбаєш, так і маєш.

Як багацько птиць – не буде гусениць.

Як мед – то й ложкою!

Як сіль, в очі встряв.

Язик до Києва доведе.

Який Сава, така й слава.

Як ручки зароблять, так ніжки сходять.

Як без діла сидіти, то можна одубіти.

Як голова сивіє, то чоловік мудріє.

Яка головонька, така й розмовонька!

Які літа – такий розум!

Якби не зима, то літо було б довше.

Ялова земля не нагодує, а сама їсти просить.

Яка пшениця, така й паляниця.

Яка грушка, така й юшка.

Як добрий став – риба буде, а стече став – болото буде.

Якби літа вернулись, то ще б хлопці горнулися!

Як не бачу – душа мре, а побачу – з душі пре.

Як вигляне у вікно, то три дні собаки брешуть, а одна як придивилась, то й сказилась.

Яку йому кару дати? – оженить його, то й буде знати!

Як була я дівчиною – до мене ходили з горілочкою, а як стала молодицею – перестали ходить і з водицею.

Як гарна молодиця, то й гарно подивиться.

Як сорочка біла, то й жінка мила.

Як оженився, так зажурився: треба горшки, миски і колиски.

Як мати рідненька, то й сорочка біленька.

Як жениться – то мостом стелиться, а як ожениться – то кісткою в грудях стає.

Як не стане – то батько дістане, як не буде – то мама добуде.

Як грибочки, ростіть, діточки!

Як квочка з курчатами, так і жінка з дитятами.

Як не навчиш дитину в пелюшках, то не навчиш і в подушках.

Як багато родичів, то або сім раз пообідав, або жодного разу не їв.

Яку дружбу заведеш, таке й життя поведеш.

Як молодим був, то сорок вареників з’їдав, а тепер – хамелю, і насилу п’ятдесят умелю!

Як хрипить у грудях, не буть йому в людях.

Янгольський голосок, а чортова думка.

Язиком – ось я! А на ділі – свиня.

Ясні очі, та чортові думки.

Як “на” – то чує, а як “дай” – то глухий.

Як твоє не мелиться, не бігай з кошиком!

Якби йому довгий хвіст, то сам би собі боки повідбивав.

Якби свині крила, вона й небо зрила б.

Якби свині роги, то людей би всіх поколола.

Язиком гори ворочає.

Язик без кісток: що хоче – лопоче.

Язик має й коняка – та не балака!

Язик мій – часом ворог мій.

Як на своєму язику не вдержиш, то на чужому не втаїш.

Якби сам був білий, то б не чорнив другого.

Як маєш брехати, то краще мовчати!

Як до роботи – дитина, а заміж – дівка.

Як до діла – так і сіла.

Як не надолужив на спанні, то на взуванні.

Якби хліб та одежа – то їв би лежа.

Як прийшли жнива – я чуть жива, а як прийшли покрова – я стала здорова.

Як усе святкувати, то не буде чого ковтати.

Залишити відповідь