Українські прислів’я та приказки від “М” до “П”

Молодець проти овець, а проти молодця і сам, як вівця.

Мухи та комарі кусають до пори, а для лихої людини нема ні пори, ні години.

Мов спасівська муха, усім очі виїдає.

Молоді сваряться – тішаться, старі сваряться – казяться.

Можна було б в гостях довше гуляти, та забули хліба взяти.

Море перепливти – не поле перейти!

Мур не проб’єш пальцем.

Манить, як кота мишею.

Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.

Маєш голову, май ще й розум.

Моє щастя таке, як тої курки, що качата водить.

Мертвого лева і заєць скубне.

Не каша годує, а ложка.

Не страшно ні хмари, ні грому.

Не бійся дивитись правді у вічі.

Не хвали сам себе, нехай тебе інші хвалять.

Не хвались, а вчись!

Не смійся з іншого, щоб тобі не було того.

На все є свій порядок.

Не взявшись за сокиру, хату не зробиш.

Не одяг красить людину, а добрі справи.

Не так лінь, як не хочеться!

Нічим нічого і не зробиш.

Недаремно говорять, що діло майстра боїться.

На словах міста бере, а на ділі жаби боїться.

Несміливий і своєї частки не одержить.

Не радій чужому горю.

Ніщо не ціниться так дорого і не обходиться так дешево, як ввічливість.

Не знайшовши броду – не лізь у воду.

Не поспішай язиком – поспішай ділом.

На правду небагато слів треба.

На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить.

Не святі горшки ліплять, а прості люди.

Не місце красить чоловіка, а чоловік місце.

На охочого робочого діло знайдеться.

Не питай старого, а бувалого.

На те й голова, щоб у ній розум був.

Не бажай синові багатства, а бажай розуму!

Не лінися рано вставати та змолоду більше знати!

Навчай інших – і сам навчишся.

Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

На те коня кують, щоб не спотикався.

Не кожна ж Ганна й гарна!

Невесело в світі жити, як нема кого любити.

На любов і смак товариш не всяк.

Не поможуть і чари, як хто кому не до пари.

Не з багатством жити, а з людиною!

На двох весіллях зразу не танцюють.

Не спаруєш голубки до півня, бо голубка півневі не рівня.

Не підеш по добрій волі, то підеш по неволі.

Не ходи по полю, не топчи куколю, не лупай очима, не твоя дівчина.

Не буде Галя – буде другая.

Не шукай вроди, а шукай доброти.

Не все то правда, що на весіллі співають.

Не нашого пера пташка у Iвашка.

Ну й пара! – чорт сім пар лаптів стоптав, поки їх не спарував.

Нема кращого друга, як вірна супруга.

Не дай бог коня лінивого, а чоловіка ревнивого!

На красиву жінку гарно дивиться, а з розумною гарно жить.

Не лихо журить і чужа сторона, а невдала жона.

Нащо ліпший клад, коли в дітях лад.

Не та мати, що народила, а та, що вигодувала!

Не той батько, що зродив, а той, що до ума довів.

Не навчив батько – не навчить і дядько.

Не трать ходу до поганого роду.

Не той друг, що лащиться, а той, що печалиться.

На ласий кусок знайдеться куток.

Найбільше багатство – здоров’я.

На поганенький животик і мед не йде в ротик.

Надвоє бабка ворожила: або вмре, або буде жива.

Не смерть страшна, а недуга.

На свіжий цвіт і бджола літає, а зів’ялий обминає.

Не по зубах мені ці горішки.

Недовго вже йому ряст топтати!

На язиці медок, а на думці льодок.

Накрився, мов лисиця хвостом!

Не копай іншому яму, бо сам упадеш.

На тобі, Данило, що мені не мило.

Не дурний крук пустити з рук.

Не то що наївся, а і в пазуху набрав.

Набрався сорому, що й світу не бачить.

Нашим глазам не перший базар: гірше було, та перелупали!

На вовка неслава, а їсть овець Сава.

Не носи сміття під чужу хату.

Не в свої сани не лізь!

Не милься, бо голитись не будеш!

Не микайся, Грицю, на дурницю, бо дурниця боком вилізе!

Не брудни криниці, бо схочеш водиці.

Не загрібай жар чужими руками!

Носиться, як кіт з салом.

Носиться, як баба із ступою.

Начебто такий великий вчений, а як придивишся – порожня посудина.

Надувся, як жаба під пеньком.

Не штука вбить крука – злови живим!

Не хвали сам себе – нехай тебе люди похвалять!

Не дивись високо, бо запорошиш око!

Не пхайся поперед батька в пекло, бо не знайдеш, де й сісти!

Не хвали день до вечора.

Не кажи “гоп”, поки не перескочиш!

Нарядилася, як пава, а кричить, як гава.

Не так-то він діє, як тим словом сіє.

Нащо нам музики, коли в нас довгі язики!

Намолов сім мішків гречаної вовни.

Не той дурний, хто на слова скупий, а той дурний, хто на діло скупий.

Не так швидко робиться, як мовиться.

Не говори пишно, щоб тобі на зле не вийшло.

На чужий роток не накинеш платок.

Не міряй всіх на свій аршин.

На других гомонять, а самі все лихо творять.

На цьому далеко не поїдеш – де сядеш, там і злізеш!

Не дай, боже, ледачому та ще й хвороби.

Ні б’є, ні лає, та ні про що й не дбає.

Наморочився до самого підборіддя!

Не бери чужого нічого – не будеш боятися нікого.

Нагадай козі смерть, то вона мекатиме, аж поки здохне.

На іншого примова, а про себе ні слова.

Набрид гірше гіркої редьки!

Незваному гостю місце за дверима.

Нагодують калачем та й в спину рогачем!

Нащо вороні великі розмови, коли вона знає своє “кра”!

Ні нам, ні вам, ні добрим людям.

Ні богу свічка, ні чорту кочерга!

Не роззявляй рота, бо сорока влетить!

Наше діло півняче: проспівав, а там хоч не розвидняйсь!

Нехай буде гречка, аби не суперечка!

Назад тільки раки лазять!

Нема гіршого ворога, як дурний розум.

Не купити ума, як нема.

Немає третьої клепки в голові.

Носить голову тільки для шапки.

Носиться, як дурень з писаною торбою в будень!

Нема лісу без вовка, а села – без лихого чоловіка.

Не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили.

На безриб’ї і рак риба.

На ловця і звір біжить.

На вовка помовка, а заєць капусту з’їв.

Не все так сталося, як жадалось.

Не мала баба клопоту, то купила порося, порося – кувік, а баба в крик. Не страши кота салом.

Не питай, бо старий будеш!

Нова мітла гарно заміта.

Ночвами моря не перепливеш.

Не такий чорт страшний, як його малюють!

Не завжди коту масниця.

Нема там добра, де порядку нема.

Не трать, куме, сили, спускайся на дно!

Не нашого поля ягода.

Не думав, не гадав, як у біду попав.

На мені покатаєшся, як на їжаку!

Надувся, як сич.

Німа, як риба.

Не хоче, як коза сіна.

Нехай над ним ворони крякають.

Одна рука в долоні не плеще.

Одна бджілка багато меду не наносить.

Одне “сьогодні” краще двох “завтра”.

Один сам хоробрий, а в іншого слово хоробре.

Одне хороше слово і в лютий мороз зігріє.

Одному не під силу – клич товариша.

Один палець – не кулак.

Одному не страшно, а двом веселіше.

От вам Лука: рукавиці в кишені, а він їх шука.

Одна розумна голова добре, а дві ще краще!

Оженився, як на льоду обломився.

Оженивсь – перемінивсь.

Один син – не син, два сини – півсина, три сини – ото тільки сини.

Одна мати родить, та не один розум дає.

Охотніше один батько вигодує десять дітей, ніж десятеро дітей одного батька.

Обідала чи й не обідала, аби рід відвідала.

Одна головешка і в печі гасне, а дві і в полі горять.

Одної смерті не минеш, а двох не буде.

Очима світить – боком душу тягне.

Одною ногою в гробу стоїть, а ще зло творить.

Обіцянка – цяцянка, а цяця й досі в кишені.

От ми – так ми: вовки кобилу з’їли, а ми воза не дали!

Один цвіт не робить вінка.

Одна ластівка не робить весни.

Обіцяного три роки ждуть.

Одне – творити язиком, а друге – перти плуга.

Обмова – полова: вітер її рознесе, але й очі засипле.

От тобі далі й нічого казати – цвірінь, та й у стріху!

Ото-то горе, що риба в морі!

Очам видно, та ногам обридло.

Од ледачого поли вріж та тікай.

Одне ледаще пропаде – і то на світі полегшає.

Обібрав, як молоденьку липку!

Отакі, матінко, лихії люди: як напали на мене семеро перекупок, то ледве одгризлась!

Отак: той у ріпу – той у мак!

Ось вам, дядьку, шапка і рукавиці, – гуляйте у нас ще!

От гостював, – насилу з душею вирвався!

Од одного берега відстав, та до другого не пристав.

Ото ткач: нитка рветься, а він в плач!

Оце надулась: наперед п’ятами обулась!

Одна була хустина, та й ту в воду впустила.

Опустив вуха, як лопух на дощ.

Один дурень зіпсує, що й десять розумних не виправлять.

Осла впізнаєш по вухах, ведмедя – по кігтях, а дурня – по балачках.

Обіцянка – цяцянка, а дурневі – радість.

Оженився дурний та взяв біснувату, та не мали що робити – підпалили хату.

Орлиний клекіт з-під хмари чути.

Орел мух не ловить.

Одні очі і плачуть, і сміються.

Обізвався грибом, то лізь у борщ.

Один хліб завше приїсться.

Огню вогнем не потушиш.

Овес у трьох кожухах, та вітру боїться.

Охота гірш неволі.

Од поганого зерна і кури сліпнуть.

Обізвався Яготин: “Ніжин мені побратим”, – а Ніжин каже: “Є у степу Ромен, та й той мені не ровен!”

Оце пропав, як з мосту впав!

Осадила, мов горщик од жару одставила!

Опарився, як муха на окропі.

Ото, мамо, люди хвалять нас: ви мене, а я вас!

Праця людину годує.

Почати – починає, та кінчати не кінчає.

Поспішиш – людей насмішиш.

Поки знайде, то й сонце зайде.

По воді ходить, і пить просить.

Поле труд любить.

Під гору навскач, а на гору хоч плач.

Полохливий заєць і пенька боїться.

Пищить снігур – скоро зима буде.

Правда світліша за сонце.

Правда і в морі не втоне, і в огні не згорить.

Правда кривду переважить.

По правді роби, по правді й буде.

По правді живи!

Правда кривди не любить.

Посієш вчасно, збереш рясно.

По роботі майстра впізнають.

Праця людину годує, а лінь марнує.

Погнався і за тим, і за тим, а пішов ні з чим.

Під лежачий камінь вода не тече.

По твоїх справах про тебе судять.

По готовій роботі і обід смачніший.

Про нього слава на весь світ стала.

Полохлива ворона і куща боїться.

Показалась за сім вовків копиця сіна.

Пташка красна своїм пір’ям, а людина своїми знаннями.

Залишити відповідь