Українські прислів’я та приказки від “Г” до “З”

Голова не на те, щоб тільки кашкет носить!
Гарно того вчити, хто хоче все знати.
Горе з дітьми, горе й без дітей.
Густа каша дітей не розгонить.
Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі!
Горе тому, в кого нема порядку в дому.

Гість – як невільник: де посадять, там і сидить.

Годуй діда на печі, бо й сам будеш там!

Голос, як сурмонька, але ж чортова думонька.

Говорить, як лисиця, а за пазухою камінь держить.

Гарно колишеш, та сон не бере!

Гірко ковтати, та шкода вертати.

Гречана каша сама себе хвалить.

Говорив Мирон рябої кобили сон!

Гулі не одного в постоли взули.

Горілка без вогню розум спалить.

Горілка з ніг людей збиває.

Горілка – усьому доброму злодійка.

Горілочка – кума, зведе хоч кого з ума!

Господи, за що ти мене караєш: чи я горілки не п’ю, чи я жінки не б’ю, чи я церкви не минаю, чи я в корчмі не буваю?

Гарно сміється той, хто сміється останній!

Гадюка хоч не вкусить, то засичить.

Гляне – молоко кисне.

Гарна година, та ні з ким полаятись.

Гризе, мов іржа залізо.

Глечик пополам – ні тобі, ні нам!

Гостю налив чарочку, а сам випив парочку.

Гості першого дня – золото, другого – срібло, а третього – мідь, хоч додому їдь.

Гість хоч не довго буває, та все примічає.

Гарно ти граєш, та танцювати неохота!

Гониться за лисицею, а стріляє зайця!

Годяще на віник та на смітник.

Гаразд рота роззявив, хоч колесами їдь.

Глузд за розум завернув.

Голова – як казан, а розуму – ні ложки.

Голівонька, як маківочка, хоч витруси й викинь!

Гостре словечко коле сердечко.

Глухий що не дочує, то вигадає.

Губа не дура, а язик не лопата, – знає, що гірке, що солодке.

Глухий, як тетеря.

Гуляє, як риба в морі.

Говорить, як з рукава сипле.

Горе – що море: ні переплисти, ні випити.

Голодній кумі хліб на умі.

Голодній курці просо на думці.

Ганяють, як зайця.

Гарне життя: як собаці на прив’язі.

Голова – добре, а дві – краще.

Гнила дошка цвяха не приймає.

Гіркий тому вік, кому треба лік.

Горобець – молодець, а ластівка краща.

Гарний, як спить, та ще й носом до стіни лежить.

Гора мишу вродила.

Голосок дзвенячий, а совість свиняча.

Гадюку як не грій, вона все одно вкусить.

Говорить прямо, а робить криво.

Голова, як тік, а язик, як ціп: що хочу, те й молочу.

Густо дивиться, та рідко бачить.

Говори до гори, а гора – горою.

Горбатого виправить могила, а упертого дубина.

Говори до нього – як горохом об стінку.

Говорить, мов клоччя жує.

Гуляй, тату, – завтра свято.

Господиня: три городи – одна диня.

Друга шукай, а знайдеш – тримай.

Дружба дорожча за золото.

Добре діло – правду говорити сміло.

Де не поклав, там не візьмеш.

Добрий початок – половина діла.

Діло майстра величає.

Для всякого діла потрібні знання.

Добре в світі тому жити, хто працьовитий.

Добре слово краще за цукор і мед.

Дружба та братерство – дорожчі багатства.

Друзі – дзеркало одне для одного.

Дружба – мов дзеркало: розіб’єш – не склеїш.

Добре в світі тому жити, хто працьовитий.

Дарма, що малий, а й старого навчить!

Дай язику волю – заведе в неволю!

Де руки й охота, там скора робота.

Для вашого Федота не страшна робота.

Добре діло утіха, коли ділові не поміха.

Дивиться рідко, та густо бачить.

Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного.

Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита!

Де багацько господинь, то ту хату хоч покинь.

Діти – як квіти: поливай, то ростимуть.

Діти плачуть, а у матері серце болить.

Де багацько няньок, там дитя каліка.

Добрі діти на ноги поставлять, а лихі з ніг звалять.

Добрі діти доброго слова послухають, а лихі й дрючка не бояться.

Дядько – не батько, а тітка – не мати.

Дві невістки в хаті – два коти в мішку.

Добра мачуха, а все не рідна мати.

Друзі пізнаються в біді.

Давніх друзів забувають, а при горі споминають.

Держи голову в холоді, а ноги в теплі – будеш жить вік на землі.

Де болить – там і торкаєш кожну мить.

Добрі ті зуби, та кисіль їдять!

Добре говорить, але зле робить.

Дивиться лисицею, а думає вовком.

Дивиться, як вовк на козу.

Давали, та з рук не пускали.

Давали, та з кишені не виймали.

Дай курці грядку, а їй і города мало!

Добрався, як кіт до сала!

Дірявого мішка не наповниш.

Договір дорожче за гроші.

Де люблять – не части, де не люблять – не ходи!

Діла на копійку, а балачок на гривню.

Дметься, як пузир на воді.

Далеко куцому до зайця.

Дивиться звисока, а нічого не бачить.

Дай, боже, нашому теляті вовка з’їсти!

Дурний язик голові не приятель.

Далеко йде хороша слава, а худая ще дальше.

До роботи – в Гриця порвані чоботи.

Дай яєчко, облупи та ще й в рот поклади!

Де кисіль – там я й сів, де пиріг – там я й ліг!

Два недужих сіли та й хліб з’їли.

Дарма верба, що груш нема, – аби зазеленіла!

Далеко п’яному до Києва!

Дав дулю через кишеню.

Дорікає горщик чавунові, що чорний; аж гульк – і сам у сажі.

Два коти в одному мішку не помиряться.

Де два сваряться – третій користується.

Добрі гості, та в середу трапились.

Для проханого гостя багато треба, а несподіваний гість – що не постав, те з’їсть.

Де сісти, там сісти, – аби що з’їсти!

Дала борщу такого, що аж туман з моря котиться!

Дурного Кирила і Химка побила.

Дурному свого розуму не вставиш.

Добра кума, та розуму нема.

Дурний на санях дрижить, а кожух під ним лежить.

Дурна, як овечка: не скаже ні словечка.

Де розумному горе, там дурню сміх.

Дурному Гаврилці усе чорнобривці.

Дурням закон не писаний!

Дурному море по коліна!

Дурень думкою багатіє.

Дурень дурня вихваляє, а за що – і сам не знає.

Дурний, дурний, а об вугол не б’ється!

Доброму і добра пам’ять.

Добрі вісті не лежать на місці.

Добре кувадло не боїться молота.

Добре довго пам’ятається, а злеє – ще довше.

Держи копієчку про чорний день.

Дешева рибка – погана юшка.

Дарованому коневі в зуби не дивляться.

Жити – Україні служити.

Живи скромніше, так усім будеш миліший.

Журавель у небі, а ти йому вже ціну встановлюєш!

Живіт та голівка – ледарська одговірка.

Живуть, як кішка з собакою.

Живіт товстий, та лоб пустий.

Ждали, ждали, та й жданики поїли.

Жінка чоловікові подруга, а не прислуга!

Жінка не черевик – з ноги не скинеш.

Жона тримає дім за три кути, а чоловік – за четвертий.

Живуть між собою, як голубів пара.

Жона – княжна, а хата не метена!

Жінка для освіти, теща для привіту, а матінка рідна лучче всього світу.

Жаба – і на вола рот роззявля.

Жвавий, як рак на греблі.

Життя, як терниста нива, – не пройдеш, ноги не втомивши.

Жив, як пес, загинув, як собака.

Жвавий, як рибка в річці.

Живий, аж шкура на ньому горить.

Живе, як у батька за пазухою.

Жаліє, як кота об лаву.

Жалів яструб курку, доки всю оскуб.

Живий про живе й думає.

Жінка – не рукавиця, мінять жінку не годиться.

Жартуй, глечику, доки не луснув.

Жартувала баба з колесом, доки у спицях застрягла.

Журба сорочки не дасть.

Живуть між собою, як риба з водою.

Живи не як хочеться, а як можеться.

Жалить, як кропива, і колеться, як їжак.

За праве діло стій сміливо.

З самого початку думай, який буде кінець.

За добре слово не платять грошей, а скажеш – усім приємно.

З гори – далеко, на гору – високо, краще – ніяк!

Зимою сонце світить, та не гріє.

З малої хмари великий дощ буває.

Зловив зайця за хвіст.

Золоті гори обіцяє.

З добрими людьми завжди згоди можна дійти.

З добрим дружись, а лихих стережись.

Звикай до господарства змолоду, то не будеш знати на старість голоду.

Захочеш пити – підійдеш до струмка.

Зле – не снися, добре – не пнися.

Заклопотався, як квочка коло курчат.

За один раз не зітнеш дерева враз.

Знає, на чому світ стоїть.

За битого двох небитих дають, та й то не беруть.

Зимова днина така: сюди тень, туди тень, – та й минув день.

Зима без снігу – літо без хліба.

Земля – трудівниця, аж парує та людям хліб готує.

Згаяного часу і конем не доженеш.

З перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем.

Закохався, як чорт в суху вербу.

З краси не пити роси.

Засватана дівка усім гарна.

Заміж іти – не дощову годину перестоять.

З сином сварися – за стіл берися, а з зятем сварися – за двері берися.

Зять любить взять, а шурин – очі мружить, та не хоче дать.

За гроші не купиш ні батька, ні матері, ні родини.

За сиротою журба за журбою.

З ким поведешся, того й наберешся.

З добрими людьми завжди згоди можна дійти.

Здоров’я всьому голова.

Загоїться, поки весілля скоїться.

Здоров’я виходить пудами, а входить золотниками.

Здоров’я маємо – не дбаємо, а загубивши – плачемо.

Згадала баба дівич-вечір.

З могили і калачем не виманиш!

За шматок ковбаси чортові душу продаси!

Захворів на хитрощі.

Заховався у закапелку, а хвостика й видно.

З-під живого п’яти ріже.

З-під стоячого підошву випоре.

Знають його усі, як облупленого.

Зліз кіт на сало та й кричить: “Мало!”

Знає кіт, чиє сало з’їв.

З хворої голови та на здорову.

Звабиш калачем – не одженеш і бичем.

За грамотного не розписуйся!

Задер носа – й кочергою не дістанеш!

Зорі лічиш, а під носом не бачиш!

З їжака не буде бика!

З великої хмари малий дощ буває.

За вашим шепотом і нашого крику не чути.

Знає кума – знає півсела.

З брехні люди не мруть, та вже їм більше нема віри.

За погані речі треба бити в плечі.

За лежнею ніколи й посидіти.

Збираються, як убогий на кисіль.

Закривіла на ногу, та не знає, на котру.

Заробив кревно та й пропив певно.

Злодія не бити – доброго губити!

Злякався, аж у п’яти закололо!

Заздрий від чужого щастя сохне.

Залив за шкуру сала!

З його помочі, як з осики груш!

З козла ні шерсті, ні молока.

За все береться, та не все вдається.

За деревами й лісу не бачить.

Залишити відповідь