Рукавичка

Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка, та й загубив дід рукавичку.

От біжить мишка, улізла в ту рукавичку та й каже:

—  Тут я буду жити!

Коли це жабка плигав та й питав:

—    А хто, хто в цій рукавичці?

—    Мишка-шкряботушка. А ти хто?

—    Жабка-скрекотушка. Пусти й мене!

—    Іди!

От уже їх двоє. Коли біжить зайчик, прибіг до рука вички та й питав:

—    А хто, хто в цій рукавичці?

—    Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка. А ти хто?

—    А я зайчик-побігайчик. Пустіть і мене!

—    Іди!

От уже їх троє. Коли це біжить лисичка та до рука вички:

—    А хто, хто в цій рукавичці?

—    Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка та зайчик-побігайчик. А ти хто?

—    А я лисичка-сестричка. Пустіть і мене!

—    Та йди!

Ото вже їх четверо сидить. Аж суне вовчик та й собі до рукавички, питається:

—    А хто, хто в цій рукавичці?

—    Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зай чик-побігайчик та лисичка-сестричка. А ти хто?

—    Та я вовчик-братик. Пустіть і мене!

—  Та вже йди!

Уліз і той,— уже їх п”ятеро. Де не взявся,— біжить кабан:

—    Хро-хро-хро! А хто, хто в цій рукавичці?

—    Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зай чик-побігайчик, лисичка-сестричка та вовчик-братик. А ти хто?

—    Хро-хро-хро! А я кабан-іклан. Пустіть і мене!

—    Оце лихо! Хто не набреде, та все в рукавичку! Куди ж ти тут улізеш?

—    Та вже влізу,— пустіть!

—    Та що вже з тобою робити,— йди!

Уліз і той. Уже їх шестеро, уже так їм тісно, що й нікуди. Коли це тріщать кущі, вилазить ведмідь та й собі до рукавички, реве й питається:

—    А хто, хто в цій рукавичці?

—    Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зай чик-побігайчик, лисичка-сестричка, вовчик-братик та кабан-іклан. А ти хто?

—    Гу-гу-гу! Як вас багато! А я ведмідь-набрід. Пустіть і мене!

—    Куди ми тебе пустимо, коли й так тісно?

—    Та якось будемо.

—    Та вже йди, тільки скраєчку!

Уліз і ведмідь — семеро стало. Та так вже тісно, що рукавичка ось-ось розірветься.

Коли це дід оглядівся,— нема рукавички. Він тоді назад — шукати її, а собачка попереду побігла. Бігла, бігла, бачить — лежить рукавичка і ворушиться. Собачка тоді:  «Гав-гав-гав!»

Вони як злякаються, як вирвуться з рукавички,— так усі й порозбігалися лісом.

Прийшов дід та й забрав рукавичку.

Залишити відповідь