Прислів’я та приказки про поїдання

Годувати.

1. Бить та лаять є кому, а годувати, так нікому (Укр. пр., 1963,554).

2. Говори та годуйсь (Укр. пр., 1963, 689).

3. Годуєте мене, аби я не здох, а я роблю, аби не впріти (Прип., 337).

4. Годуй біду, а вона каже: я ще прийду (Прип., 71).

5. Годуйся і до роботи не лінуйся (Там же).

6. Діти годувати — то не меду лизати (Там же).

7. Добре нас годують: черпак юшки, дві галушки та й ті розпливлися (Укр. пр., 1955, 59; 1963, 86).

8. а) Ліпше годувати, як споминати (Прип., 72);

б)Лучче годувати, як поминати (Укр. пр., 1955, 150); Краще годувати…(Н.н.,Черк.).— Біл.: Рапан., 166.

9. Одним оком (міркою) не нагодуєш (ІМФЕ, 14-3, 211, 264).

10. Хата хлібом не нагодує (Укр. пр., 1963, 78).

11. Хоч у ступу посадіть, та пирогами годуйте — все буде однака (Укр. пр., 1963,342).

12. Хто мене годував, буде мпою поганяв (Прип., 72).

Кришити.

Чи ти ж согрішив, що трохи вкришив (Укр. пр., 1963, 430).

Живитися.

Хто не поживиться, той цілу ніч дивиться (Прип., 121). .

Ковтати.

1. Вже й пережував, а він і ковтнуть не хоче (Укр. пр., 1955,197).

2. а) Гірко ковтати, та шкода вертати (Укр. пр., 1955, 164; Вік живи, 22);

б) Гірко ковтать, та жаль вертать (II. н., Полт.).

3. Нашому маляті лиш слинку ковтати (Укр. пр., 1963, 69).

4. Не гордує: що дістав, то ковтнув (Ном., 238).

5. а) Тілько бери до рота, кілько можеш проковтнути;

б) Тілько кусай, кілько лигнеш (Н. ск., 1964, 139); …кілько можеш лигнути (Укр. пр., 1963, 429);

в) Кусай стільки, щоб годен лигнути (Прип., 177).

Кусати (хліб).

1. а) Два рази не кусай, бо вдавишся (Прип., 177);

б) Хто два рази кусає, той вдавиться;

в) Не кусай більше, як у рот вліве, бо идавишся (Прип., 151);

г) Не кусай багато, бо ся вдавиш (Н. н., Бук.).

2. а) Мало вкусиш — скоріше ковтнеш (Ільк., 52; Ном., 108);

б)Менше вкусиш — борше лигнеш (Ном., 108);

в) Менше вкусиш — скорше лигнеш (Прип., 166); …швидше ковтнеш (Н. ск., 1971,137);

г)Укуси мало — борше лигнеш (Фр., III, 1, 236).

3. Кортить бабі скоринка, та пе вкусить (Білоц., 31).

4. Перший кус усьому голова (Укр. пр., 1963, 687).

5. Таке м’ягке, що ні кусати, ні жувати (Прип., 211).

6. Хто мусить, той і каменя вкусить (Фр., II, 2, 419).

7. Хто чого закусить, не скоро перестати мусить (Зін., 252).

8. Чим собака закусить, того покинути пе мусить (Ном., 116).

Сьорбати.

а) Сьорбай, не дбай: хоч рідке, аби багацько (Ном., 234; Укр. пр., 1963, 65); …хоч рідка, аби багацько (Н. ск., 1971, 56); …хоч рідко, та багато (Н. н., Бук.);

б) Сьорбай, пе дбай: аби рідко, та багато (Прип., 279); …хай буде рідко, щоб тільки багато (Прип., 7).

Споживати.

1. Споживай, Федьку, то хрін, то редьку! (Укр. пр., 1968, 37).— Див. їсти.

2. Чи все те спожить, що в чужій хаті лежить (Укр. пр., 1963,689).

Лизати.

1. Дано тобі кісточку: хоч лижи, хоч надалі держи (Н. ск., 1971,63).

2. Злизав та й не лисий (Укр. пр., 1963, 430).

3. І не лижи, і не стрижи (Прип., 187).

4. Лизь, лизь та й далі (Укр. пр., 1963, 487).

5. а) Лижи мені губи, як гіркі, бо солодкі я сама собі оближу (Прип., 86);

б) Лижи мені губи, коли гіркі, а коли солодкі, то сам злижу (Висл., 288; Фр., І, 2, 481);

в) Лижи мені губоньки, як гіркі, а як солодкі, то я й сам оближу (Ном., 46);

г) Не тоді мені лижи губи, як солодкі, а тоді, як гіркі (Ном., 46; Літ. г., 1961, 21.ХІ);

д)Оближи мені губи тогди, коли гіркі, а коли солодкі, то я й сам собі оближу (Фр., II, 2, 463);

е) Тогди мені лижи губи, як мені гірко, солодкі я й сам оближу (Фр., II, 2, 344).

6. Лижуться, як собаки, що вчора покусалися (Прип., 81).

7. Лизаньом ситий пе будеш (Фр., II, 2, 344).

8. Перше обплювалися, а потім полизалися (Прип., 181).

9. Помастили губи медом, а облизати не дали (Укр. пр., 1963, 316).

10. Сама баба злизала, а на кота сказала (Укр. пр., 1963, 381).

Залишити відповідь