Прислів’я та приказки про небесні тіла

Небо.

1. На небо не скочиш, а в землю не закопаєшся (Укр. пр., 1963, 45).

2. Не можна на небо злізти та через голову штанів скинути (Укр. пр., 1963, 45).

3. а) Нема тієї драбини, щоб до неба дістала (Ном., 9; Укр. пр., 1963, 4 5 ); б) Нема тої драбинки, щоб до неба долізти (Ном., 282).

4. а) Рада б мати до дітей небо прихилити та зорями вкрити (ІМФЕ, 14-3, 211, 9 ); б) Рад би неба прихилити, та не хилиться (Укр. пр., 1963, 4 5); в) Рад би му неба прихилити (Фр., III , 1, 1 ); г) Я тобі хотів би неба прихилити (Ном., 236; Укр. пр., 1963, 621).

5. Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому (Укр. пр., 1963, 145).

6. Як небесна височина, так морська глибина (Ном., 9; Укр. пр., 1963, 45; ІМФЕ, 1-5, 463, 129).

Зорі, звізди.

1. З неба зорі хвата, а під носом не бачить (Ном., 128).— Див.? 2, ніс.

2. а) Зорі з неба здіймає (Бат., 6 4); б) Тільки звізд з неба не зні- ма (Ном., 110); в) Тільки зірок з неба не знімає (Укр. пр., 1955, 175; Н. ск., 1971, 153); г) Якби можна, звізди з неба брала б (Ном., 110)\ …зорі з неба брала (Укр. пр., 1955, 175; 1963, 321).

3. Пора до двора: сходить місяць і зоря (Ном., 232; Укр. пр., 1963, 700).

Місяць.

1. а) Аби на мене місяць світив, а зорі як схочуть (Чуб., 267; Укр. пр., 1936, 490; Н. ск., 1971, 142), …а зорі будуть (Укр. пр., 1955, 279); …а про зорі, то й байдуже (Гатцук, 327; Ном., 105; ІМФЕ , 1-5, 463, 3 7 ); …а звізди дарма (ВНС, 1 ); …то я зорі і києм оджепу ( Н . н., Вол.); …а звізди кругом поб’ю (Ільк., З) ; …а зорі колом поб’ю ( Н . н., Ров.) ; б) Не дбаю о звізди, коли мій місяць світить (Фр., II, 1, 168); в) Не журюся зорями, коли місяць світить (Фр., II, 1, 168; Прип., 145); г) Аби сонце світило, а місяць і зорі як хочуть (Фр., III , 1, 148);д) Гріло б ясне сонце, а місяць як хоче (Н. н., Сумщ.); е) Сві­ тило б сонце, а місяць не зігріє (Н. н., Житом .) .— Рос.: Даль, 608; біл.: Hoc., 64; Гр., 2, 47.

2. Від місяця не зріє пшениця (Фр., І, 2, 401).

3. а) Гарно і при місяцю, коли сонця немає (ІМФЕ, 8-К2, 10, 9, Яворн.); б) І місяць світить, коли сонця немає (Укр. пр., 1963, 242; 49 ІМФЕ , 14-3, 211, 1 0); в) Сонця нема, то й місяць світить (Н. н., Черніг.); г) Нема мені ні від сонця, ні від місяця (Укр. пр. 1963, 19).— Рос.: Даль, 103; біл.: Гр., 1, 413.

4. Кому місяць світить, тому і зорі всміхаються (Н. н., Житом.),— Біл.: Гр., 1, 422.

5. а) Місяць — козацьке сонце (Прип., 203; ІМФЕ, 1-7, 769, 4 4); …то сонце козацьке (ІМФЕ, 29-3, 137, 3 1 ); б) Місяць — козаче сонце ( Шиш.-Іл., 40; Лазар., З; Ном., 17; Укр. пр., 1963, 207); в) Місяць — бурлацьке сонце (Укр. пр., 1963, 8 8); г) Бурлацьке сонце (Укр. пр., 1963, 88); д) Місяць — котяче сонце (Укр. пр., 1963, 241).— Рос.: Снег., 238; Даль, 166.

6. Місяць — отець, звізда — матка, сонце — їх дитятко (II. сл 1971, 5.V II).

7. Молодий місяць не всю ніч світить (Укр. пр., 1963, 637).

8. а) Ой місяцю, місяцюі Світиш, та не грієш, даремно в бога хліб їси (Ном., 13; Прип., 203; Укр. пр., 1963, 242); б) Світить мі­ сяць, та не гріє, тільки в бога дурно хліб їсть (Ном., 108; Укр. пр., 1963, 655);в) Світить місяць, та не гріє (Н. ск., 1976, 25).

Сонце.

1. а) Блисне сонце і в наше віконце (Закр., 144); б) Засвітить сонце і в наше віконце (Ільк., 39; Фр., 111, 2, 405); в) І в наше вікон­ це заглянуло сонце (Укр. пр., 1961, 387); г) Загляне сонце і в наше віконце (Укр. пр., 1963, 156; Н. ск., 1971, 7 3); д) І в наше віконце засвітить сонце (Прип., 213; Зак. пр., 3 1 ); …загляне сонце (Сл. Черк., 1 2); е) Колись і в моє віконце засвітить сонце (Ном, 95; Укр. пр., 1936, 101; 1963, 156); є) Колись і в наше віконце засвітить сонце (Н. ск., 1976, 15; ІМФЕ, 1-5, 379, 11); ж) Колись і на нас сонечко гляне (Укр. пр., 1936 , 101; 1963, 156); з) Колись і перед моїм вікном сонечко зійде (Укр. пр., 1955, 75; 1963, 156); и) ї перед нашими воротами колись сонце засвітає (Ільк., 40); і) І перед нашими во­ рітьми колись сонце зійде (Зін., 226; Прип., 317); ї) Колись і перед моїми ворітьми сонечко зійде (ІМФЕ, 8-К2 , 14, 88; Яворн.);Л) Уже ж і над моїми ворітьми зійде сонце (Укр. пр., 1963, 156); к) Ще колись і в наше віконце засвітить ясне сонце (ІМФЕ, 29-3 , 113, 12); л) Після дощу сонце засяє (Укр. пр., 1963, 156).— Рос.: Снег., 154; Даль, 55; Рибн., 177; біл.: Рапан., 177; Гр.,1 , 456.

2. а) Буде одного сонця на небі (Ільк., 9; Закр., 145); б) Досить одного сонця на небі (Ном., 107).

3. а) Взимі сонце, як мачуха: світить, та не гріє (Ільк., 12; Закр., 150; Прип., 138; Укр. пр., 1963, 239); б) У зимі сонце як мачушине серце (Н. ск., 1976, 2 5 ); в) Зимове сонце — як серце мачухи: світить, та не гріє (ІМФЕ, 14 3, 211 , 14); г) Зимне сонце як мачушине серце (Ном., 13; Укр. пр., 1936, 456; 1963, 239); д) Зимне сонце, як мачу­ шине серце: світить, та не гріє (Укр. пр., 1963, 665); е) Зимове сонце, як удовине серце (Мал., 193; Укр. пр., 1963, 239); є) Взимку сонце крізь плач сміється (Укр. пр., 1936, 456; Н. ск., 1971, 25); ж) Зимою сонце світить, та не гріє (Ном., 13; Укр. пр., 1963, 239); з) Узимку сонце так сміється, що вікна плачуть (Вік живи, 1 4 ).— Біл.: Рапан., 219. 50

4. Весняне сонце — як дівчини серце ( Н. н., Черк.).

5. а) Доки сонце зійде, роса очі виїсть (Укр. пр., 1955, 35; 1963, 45; Н. ск., 1971, 47; ІМФЕ, 1-5, 360, 6 8 ); б) Заки сонце зійде… (Фр., Ill, 1, 148; Прип:, 286); в) Нім сонце зійде… ( Висл., 312; Фр., III, 1, 149); г) Поки сонце зійде… (Зін., 240; ВНС, 21; Шиш.-Іл., 59; Ном., 110; Н. ск., 1964, 2 0 ); д) Доки сонце зійде, довго намерзнешся (Укр. пр., 1955, 3 5 ).— Рос.: Симоні, 97; Снег., 328; Даль, 104, 499; Риби., 122; біл.: Hoc., 132; Ляцький, 32; Рапан., 17; Гр., 1, 455.

6. Зо світу до ночі сонце не стуляє очі (Н. сл., 1971, 2.1V).

7. а) І сонце не всі гори освічує, хоч високо ходить (Висл., 274; Укр. пр., 1955, 261); б) І сонце всіх не зігріє (Укр. пр., 1963, 487 ); в) І сонце не рівно світить (ІМФЕ, 29-3, 113, 15).— Рос.: Даль, 630; біл.: Рапан., 196; Гр., 1, 428.

8. а) І сонце свої плями має (Висл., 274; Укр. пр., 1955, 2 6 1 ); б) І на сонці є плями (Укр. пр., 1963, 291). — Рос.: Даль, 484.

9. Коли сонечко пригріє, то й трава зазеленіє (ІМФЕ, 1-6, 611, 118).

10. а) Не маю ні від сонця, ні від місяця; б) Ні від сонця тепла, ні від місяця світла (Прип., 317).

11. Не на тебе самого сонце світить (Фр., III, 1 , 149).

12. Сонце — батько, а місяць — вітчим ( Ком., 90; 1л., 191; Укр. пр., 1963, 598; ІМФЕ, 1-7, 787, 61).

13. а) Сонечко блисне, сорочечка висхне (Ном., 95; Укр. пр.к 1963, 49; ІМФЕ, 14-3, 211, 156); б) Сонце блисне — млака висхне (Н. сл., 1971, 2.IV ).

14. Сонечко в дорозі не спіткнеться (Н. н., Черніг.).

15. Сонце встане, то й ранок настане (Н. н.,. Черніг.).— Рос.: Даль, 182; Гр., 1, 52.

16. Сонце блищить, а мороз тріщить (Укр. пр., 1963, 239; Н. ск., 1971, 25; ІМФЕ, 1-6, 436, 31).

17. Сонце гріє, сонце сяє, вся природа воскрешає (Н. н., Київщ.).

18. Сонце за гору, а він у дюру (Укр. пр., 1963, 334).

19. а) Сонце іде на літо, а зима на мороз (Укр. пр., 1963, 233; Н. ск., 1971, 26); б) Сонце — на літо, зима — на мороз (Н. н., Ки­ ївщ .);— Рос.: Даль, 873.

20. а) Сонце на всіх однаково світить (Фр., III, 1, 149); б) Сонце світить на добрих і на злих (Фр., III, 1, 150).

21. а) Сонце низько, вечір близько, додому далеко ( Фр., II Iу 1, 149); б) Сонце низенько, то й вечір близенько (Н. н., Сумщ.).— Рос.: Даль, 182; біл.: Рапан., 228.

22. а) Сонця решетом не вхопиш (Фр., Il l, 1, 150); б) Сонця в мішок не вловиш (ІМФЕ, 8-К2, 140, Яворн.; Укр. пр., 1963, 2 90 ); в) Сонця міхом не затулиш (Н. сл., 1971, 2.IV ).

23. Так се сонце світить, як цигана мати жалує (Ном., 13).

24. а) Якби не було хмар, то ми б не знали ціни сонцю (ІМФЕ, 14-3, 211, 139); б) Хмарні дні учать нас любити сонце (Прип., 94).

Світло, світити.

1. Світло чим вище стоїть, тим дальше його видно ( П р и п 295).

2. Світить, та не гріє (ІМФЕ, 1-7, 7 00 ,18 ).

Тінь

1. Від своєї тіні ся не сховаєш ( Н. сл., 1972 , 5.V II).

2. І найменший волос свою тінь кидає (ІМФЕ, 29-3, 130, 17).

3. Нема тіні без світла (ІМФЕ, 29-3, 1 1 6 ,18 ).

Темрява, темно.

1. Де темно, там приємно (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 10.

2. а) Темно, хоч падай (ІМФЕ, 1-5, 462, 131); б) Темно, хоч очі виколи (Сл. Черк., 2 0 ); в) Темно, хоч татарву веди; г) Темно в хаті, як у горобину ніч (Сл. Черк., 20).

3. Темрява перед світлом мусить уступити (Прип., 295).

4. Хто в темряву дивиться, той од світла кривиться (Укр. пр., 1961, 452; 1963, 367).

Залишити відповідь