Прислів’я та приказки про хату та дім

Хата.

Аби хата, буде досвітчана мати (Ком., 1).
Без стовпів хата не стоїть (ІМФЕ, 29-3,122, 7).
а) Бодай і пес свою хату мав! (Ільк., 8; Ном., 187; Укр. пр., 1963, 24);
б) Бодай і собака свою хату мала (Прип., 314);

в) Була б у собаки хата! (Манж., 169);

г) Була в Сірка своя хата (Скр., 114);

д) Не мав пес хати та й не буде мати (Фр., III, 2, 506).

а) Будуй хату хоть з лободи, а в комірне не йди (Фр., І, 1, 128);
б) Збудуй хатку з маковини та для любої дівчини (Прип., 339).

а) Ваша хата, ваша й правда (Чуб., 239);
б) Чия хата, того й правда (Закр., 221; ІІом., 186; Фр., III, 1, 256; Укр. пр., 1963, 24).

а) Ваша хата — мій верх; б) Мій верх і заткало (Укр. пр., 1963, 460).
а) В дощ хату не покривають, а в погоду й сама не капав (Фр., II, 1, 46);
б) Під дощ хати не криють, а коли ясно, і сама не тече (Укр. пр., 1963, 456; Н. ск., 1971, 175).— Рос.: Даль, 491.

Видко й хати, та далеко чухрати (Ном., 223; Укр. пр., 1963, 443).
В порожній хаті сумно й спати (Ном., 279; ІМФЕ, 1-5, 462,124).
В хаті наче гуси ночували (Алекс., 25).
а) В хаті, як у віночку; хліб випечений, як сонце (Н. н., Чер­ніг.);
б) В хаті, як у віночку, і сама сидить, як квіточка (Алекс., 26);

в) У хаті в неї, як у віночку: хліб випечений, як сонце, сама сидить, як квіточка (Укр. пр., 1963, 644);

г) В хаті, як у дзеркалі (Прип., 339);

д) В хаті, як у загаті (Алекс., 26; Укр. пр., 1963, 439).

а) Дай, боже, одежу шиту, а хату криту (Н. н., Вол.);
б) Най­ліпша хата крита, а сукмана шита (Фр., III, 1, 254; Прип., 339).— Рос.: Даль, 586; Гр., 1, 211.
Де будь, там будь, а свій кут не гудь (Прип., 293).
Де мир, там і лад, там є в хаті благодать (Укр. пр., 1961, 166).
Де хата не метена, там дівка не плетена (Ільк., 26).— Див. 2, дівчина.
Де хатка, там і паніматка (Ном., 215; Укр. пр., 1963, 688).
Дорогая тая хатка, де родила мене матка (Н. н., Вол ).— Біл.: Гр., 1, 287.
а) Друга хатка — інша гадка (Зак. пр., 58);
б) Нова хатка — пова гадка (Укр. пр., 1955, 100; 1963, 262);

в) Що хатка, то гадка (Прип., 339).

Живеш, як у решеті: відки вітер пе подме, то повна хата хо­лоду (Алекс., 23; Укр. пр., 1963, 25).
За людьми і хата не згорить (Укр. пр., 1963, 685).
а) Зимою й собака хату ставить (ІМФЕ, 8-К2, 12, 149, Яворн.);
б) І собака каже: щоб літа діждати, то буду хату будувати (Ком., 13).

а) 3 хати димом, а з двору вітром (Ном., 161; ІМФЕ, 1-5, 429, 39);
б) 3 хати димом, з двору вітром — к чортовій матері! (Укр. пр., 1963, 453).

Із хати світа не оглянеш (Укр. пр., 1955, 291).
Купуй хату криту, а свиту шиту (ІМФЕ, 1-5, 569, 57).— Див.З, купувати.
Коли з топленої хати іде, то й двері кидає (Укр. пр., 1963, 458).
а) Люди добрі, хата тепла;
б) Люди добрі, хата тепла, чого їхать, чом не зостаться (Ном., 232);

в) Люди добрі, тепла хата, є що їсти, є де спати — хоч зимуйте (Укр. пр., 1936, 443; 1955, 142; 1963, 689);

г) Люди добрі, хата тепла, кабаки доволі (Укр. пр., 1963, 700).

а) Моя хата скраю (Сл. ід., 200; Н. ск., 1971, 141);
б) Моя ха­та скраю — я нічого не знаю (ВНС, 13; Ном., 62; Мал., 197; Укр. пр., 1963, 457);

в) Наша хата з краю, я нічого не знаю (Чуб., 284).— Рос,.: Даль, 621.

а) Моя хата небом крита, землею підбита, вітром загороджена (Укр. пр., 1955, 52; 1963, 25);
б) Там така хата: вітром обгороджена, небом укрита (Грінч., 243).

а) Надворі дує, а в хаті чує;
б) Надворі потеплішає, то й хата порозумнішає (Укр. пр., 1963, 25).

На ката й хата, як топить нічим (Грінч., 305).
На льоду тільки дурний хату ставить (Ільк., 57; Ном., 129;Укр. пр., 1963, 390).
На розтвір стоїть лише пуста хата (Фр., 111, 2, 516).
Наша хата з холодом не спориться: як надворі тепло, то й у нас тепло, а як холодно, то й у пас теж (Укр. пр., 1963, 25).
а) Не будуй хати з ніску (Прип., 31); б) Хата на піску довго пе устоїть (Прип., 252).
Не взявшись за сокиру, хати не зробиш (Укр. пр., 1963, 262).
а) Нема хатки без звадки (Н. н., Вол.);
б) Нема такої хатки, де б не було звадки (Прип., 232);

в) Нема тої хатки, де б не було; ввадки (Ном., 66; Укр. пр., 1963, 711).— Біл.: Нос., 100; Гр., 2, 45.

Нестатки гонять з хатки (Перем., 1854, 103). ,
Нова хата — велика втрата (Алекс., 27; Прип., 339).
Оце хата! Дві сохи та соломи трохи, та й діти почаділи (Ном., 32; Укр. пр., 1963, 25).
а) Пахне пусткою в хаті (Ном., 201; Укр. пр., 1963, 25);
б) Пустка така, що вітер по хаті гопить (Укр. пр., 1963, 22);

в) Пуст­кою хата смердить (Н. н., Вол.);

г) Пусто в хаті, хоч ціпом молоти (Зак. пр., 35);

д) У нас так бідно, хоч ціпом молоти (Н. н., Зак.).— Би.: Гр., 1,115.

Порожньої хати і муха не держиться (Висл., 324; Фр., III, 255).
По хаті ходить, а дверей не знайде (Укр. пр., 1955, 239).— Див. З, знаходити.
Пусти комірника до хати, а сам іди з хати (ІМФЕ, 14-3, 282, 32).
Само нічого до хати не прийде, крім біди (ІМФЕ, 14-3, 211,32).
Така хата тепла, що спотієш дрижачи (Укр. пр., 1936, 41; 1963, 25).
Так то так, та з хати як (Укр. пр., 1936, 411).
То люди не нашої хати (Шиш.-Іл., 72).
а) Треба йти до господи, щоб не було шкоди (Ном., 232);
б) Піду до господи, щоб не було шкоди (Укр. пр., 1963, 259).

У веселій хаті веселі люди (Алекс., 20).
Угли обрубуй, а хату отоплюй (Зін., 264).
У крайню хату па піч не йди (II. н., Бук.).
У нас вітер хату мете, сонечко хліб пече, вода сама ллється, все гаразд ведеться (Укр. пр., 1963, 25).
Хата багата, а нічого й собаці дати (ІМФЕ, 29-3, 122, 43).
Хата велика, є де сісти, та нічого їсти (Ком.,.7; ІМФЕ, 29-3,43).
Хата господинею красна (Н. н., Вол.).— Би.: Гр., 2, 68.
а) Хата на курячій ніжці (Алекс., 21);
б) Хата на курячих ніжках (Укр. пр., 1936, 41);

в) Хата там така, як курочка (Алекс.,21).

Хата не льодовня, не годиться снігу наносить (Ком., 96).
Хата — не ворог, коли не запалиш, то не згорить (Ном., 201).— Див. дім.
Хата — покришка: сусіда не повинна нічого знати (Мал., 210).
Хата — як покришка: що зговориш, то в хаті повинно про­пасти (Ном., 215; Укр. пр., 1963, 153).— Див. своя хата.
Хати не має, а дверей шукає (Н. н., Черк.).
Хату обдирає та сіни лагодить (Укр. пр., 1955, 202; 1963, 445; Н. ск., 1971, 187).
Хату руки держать (Алекс., 25; Укр. пр., 1955, 100; 1963, 262; ІМФЕ, 29-3, 146, 52).
Хоч одвірка виймем, а з хати вийдем (Укр. пр., 1963, 465).
Хоч у рідного тата, але не моя хата (ІМФЕ, 1-5, 461, 166).
Холодно в хаті, що й собаку не вдержиш (Укр. пр., 1963, 25).
Хто нашу хату минає, той щастя не має (Прип., 339).
Хто не ризикує, той хати не збудує (ІМФЕ, 29-3, 134, 31).
Чим хата багата, тим і рада (Ільк., 107; Ном., 232; Чуб., 304; Прип., 339; Вік живи, 17).
а) Чим хата має, тим і приймає (Прип., 339);
б) Що хата має, тим і приймає (ІМФЕ, 1-5, 461, 205).

Яка хатка, така й паніматка (Прип., 339; Укр. пр., 1963, 438;Н. ск., 1964, 148; Сл. Черк., 26; ІМФЕ, 1-5, 461, 322).
Своя хата.

а) В своїй хаті й угли помагають (Шиш.-Іл., 16; Н. ск., 1971, 49);
б) У своїй хаті й кути помагають (Шиш.-Іл., 16; Н. ск., 1971, 49);

в) У своїй хаті й кути помагають (ІМФЕ, 14-3, 211, 185);

г) У своїй хаті і кочерга помагає (Н. н., Вол.).— Рос.: Даль, 595; біл.: Гр., 1, 211.— Див. дім.

В своїй хаті кождий пан (Фр., III, 2, 530).
В своїй хаті легше умирати (ІМФЕ, 29-3, 122, 31).
В своїй хаті — своя правда, і сила, і воля (Ном., 186; Прип.,54).
В своїм дуплі сиди в теплі (Фр., II, 1, 58).
І в тата не своя хата (Ільк., 39; Укр. пр., 1936, 41).
І собаці своєї хати хочеться (ІМФЕ, 8-К2, 13, 50, Яворн.;ск., 1971, 74).
а) Ліпша своя найгірша хата, ніж чужа найпрекрасніша пала­та (ІМФЕ, 29-3, 130, 31);
б) Ліпша своя хата, як чужа палата (Фр.,1, 254; ІМФЕ, 14-3, 211, 135);

в) Ліпша своя хатка, як чужа па­латка (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 288.

Мусиш привикати, бо не маєш своєї хати (Прип., 266).
а) Своя хата — покришка (Зін., 246; Шиш.-Іл., 66; Ном., 187; Укр. пр., 1963, 153; ІМФЕ, 1-7, 743, 78);
б) Своя покришка, своя хата (Фр., III, 1, 68);

в) Своя хата повинна бути покришка (Ном., 115);

г) Своя хата, як покришка: коли прийдеш, прийме. (Укр. пр., 1961, 163); …всього переведеться (Ном., 201);

д) Хата — покришка (Зін., 253).

Своя хата — не ворог: коли прийдеш, прийме (Укр. пр., 1963, 163).— Див. дім.
Своя хата й своя воля (Ном., 187; Укр. пр., 1963, 24; ІМФЕ, 29-3, 122, 36).
а) Своя хата — своя правда (Ном., 186; ІМФЕ, 29-3, 121, 38);
б) Своя хата — своя правда, своя стріха — своя втіха (Ном., 186; Укр. пр., 1963, 24); в) Своя хата — своя правда, а комірщина гірка (Фр., III, 1, 68); г) Своя стріха — своя правда (ІМФЕ, 8-К2, 21,;

д) Своя стріха — своя втіха (ІМФЕ, 29-3, 121, 38).— Біл.: Гр.,209.

а) Своя хатка — родимая матка (Мал., 206; Іл., 184);
б) Своя хатка — як рідная матка (ІМФЕ, 14-3, 211, 152).— Рос.: Даль, 589; біл.: Нос., 109; Гр., 1, 209.

Своя хата краща від чужих палат кам’яних (Н. н., Ів.-Фр.).
Своя мазанка ліпша чужої світлиці (Зін., 245; Укр. пр., 1963, 24).
Хоч і в брата, та не своя хата (ІМФЕ, 1-5, 366, 5).—Див. дім.
Чужа хата.

Бодай не ходити в чужу хату (Укр. пр., 1963, 24).
а) Бодай ніхто не дочекав у чужім кутку вмерти (Укр. пр., 1963, 24);
б) Бодай ніхто не діждав у чужім кутку сидіти (Укр. пр 1955, 52).- Біл.: Гр., 1, 383.

а) В чужій хаті і тріска б’ється (Укр. пр., 1955, 52; 1963, 24);
б) В чужій хаті і тріска б’є (Укр. пр., 1963, 83; ІМФЕ, 1-5, 461, 283);

в) На світі так буває, що в чужій хаті і тріска побиває (ІМФЕ, 29-3, 113, 31);

г) У чужій хаті скіпка б’є (Закр., 214).

Не замітай чужої хижі: дивися, чи твоя заметена (Ном., 186; Фр., III, 1, 260).
Не надійся на чужу хату, бо під тином доведеться умирати (Укр. пр., 1963, 26).
Не носи сміття під чужу хату (Укр. пр., 1961, 199).
Не дай, боже, в чужій хаті жити, в чужій печі топити (Н. Вол.).— Біл.: Гр., 1, 210.
а) Збудуй хату з лободи, а до чужої не веди (Шиш.-Іл., 61; Ном., 171; Укр. пр., 1963, 633);
б) Постав хату з лободи, а в чужую пе веди (ІМФЕ, 14-3, 211, 159).

У чужій хаті худоби не збереш (Ном., 274).
а) Хата чужая — як свекруха лихая (Ільк., 98; Закр., 214; Ном., 187; Укр. пр., 1955, 52; Н. ск., 1971, 49);
б) Чужа хата — як свекруха (Закр., 214);

в) Чужая хата такая, як свекруха лихая (ІМФЕ, 29-3, 122, 36).

Чужа хата — велика досада (Ном., 187; Укр. пр., 1963, 25).
а) Чужа хата — гірше ката (Шиш.-Іл., 83; Ном., 187; Укр.. пр., 1955, 51; Н. ск., 1971, 49);
б) Чужа хата гірше ката: хоч курінь, аби свій (Мал., 213).— Біл.: Нос., 184; Гр., 1, 210.

Чужа хата не гріє (II. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 57.
Чужу хату топить — свої очі сліпить (Ном., 201; Укр. пр., 1963, 89):— Біл.: Нос., 185; Гр., 2, 438.
Куток.

Свій куток кожному милий (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр. 2, 57.
Ди тут, ци не тут, аби свій кут (Фр., 111, 1, 229).
Стріха.

На мого стріху мече, а на його паде (Укр. пр., 1963, 291).
а) Чужу стріху покриває, а своя тече (ІМФЕ, 14-3, 211, 32);
б) Чужу стріху латає, а своя як решето (Н. н., Черк.).

Горище.

У нього горище без даху (Укр. пр., 1963, 397).

Хижа.

Згоріла хижка, згоріла книжка, нічим ворожить (Ном., 37).
а) Налагодив дід хижу: то лазили кішки — стали ла.шть соба­ки (Ном., 146; Укр. пр., 1963, 445);
б) Нарядив діл бабі хижу: куди лазили кошки, тепер лазять собаки (Зін.., 237);

в) Полагодив дід бабі хижу: то лазили коти, а тепер лазять собаки (ІМФЕ. 14-3, 211, 32).

Хижа не тісна, коли челядь пе збісна (Укр. пр., 1961, 166).
Як піт газди в хижі, то і миші по столі скачуть (Н. к., 114).
Затишок.

а) Захотів пишно, аби затишно (Укр. пр., 1963, 23); б) Най буде не пишно, коли затишно (Фр., II, 2, 537); в) Не дбає, щоб пишно, аби затишно (Прип., 92); г) Не пишно, аби затишно (Висл., 308);д) Хоч не пишно, аби затишно (Ном., 145; Висл., 350).

Світлиця. .

Біля гряниці пе випада будувать світлиці (Ном., 190).

Дома, дім, домівка.

а) Всюди добре, а дома найліпше (Фр., II, 1, 7; Прип., 59; Укр. пр., 1963, 201);
б) Де-де, а дома найлучче (Ном., 187);

в) Де добре, добре, а вдома найліпше (Фр., II, 1, 7; Прип., 103);

г) Де не в добре, а вдома краще (Н. ск., 1971, 83);

д) Скрізь добре, а дома лінше (Фр., II, 1, 9).

а) Вдома і стіни помагають (Ном., 187; Н. ск., 1971, 81; ІМФЕ, 14-3, 211, 256);
б) Дома й стіни гріють (Ном., 187);

в) Вдома і соло­ма їдома (Н. ск., 1971, 82).— Рос.: Даль, 595; біл.: Гр., І, 211.

Вдома добра постіль і солома (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 215.
В чужому домі будь привітливий, а не примітливий (II. ск., 1971,102).
а) Гей, гей, то не дома, куди мацну — все солома (Ільк., 18; Закр., 152);
б) Гай, гай, та й не дома, де сі рушу, все солома (Фр.,І, 2, 309);

в) Гей, гей, та й не дома (Укр. пр., 1963, 79).

а) Горе тому, в кого нема порядку в дому (Укр. пр., 1955, 181; 1963, 642);
б) Горе тому, що сидить дармо в дому (ІМФЕ, 29-3, 113, 137).

Дім на чотирьох ногах (Н. п., Сумщ.).— Рос.: Даль, 556.
а) Дім свій — не ворог (Н. н., Сумщ.);
б) Домівка — не ворог (Шиш.-Іл., 21; Ном., 201);

в) Дім — не ворог, як запалиш, то зго­рить (Укр. пр., 1955, 315; Вік живи, 36);

г) Домівка — не ворог, коли вапалиш, то й згорить (ВНС, 6; Ном., 201); …коли не запалиш, то згорить (Укр. пр., 1963, 262; ІМФЕ, 1-5, 462, 77);

д) Хата не ворог, коли не запалиш, то не згорить (Ном., 201; Укр. пр., 1963, 262);

е) Домівка — не ворог, коли не прийдеш, зажди прийме (Висл., 258);

є) Своя хата — не ворог: коли приїдеш — прийме (Зак. пр., 63; Укр. пр., 1961, 163); …прийме, коли прийдеш (Прип., 339);

ж) Своя ха­та — не ворог: як прийдеш, то прийме і зігріє (Вік живи, 40);

з) Свій дім — не ворог (Фр., І, 2, 571);

и) Свій дім — пе ворог: коли при­йдеш, то прийме (Ільк., 83; Ном., 186; Фр., І, 2, 571; И. ск., 1971, 49);

і) Свій дім — не чужий: із нього не підеш (Н. н., Сумщ.).— Рос.: Даль, 590.

а) За морем тепліше, та дома миліше (Зак. пр., 43);
б) За мо­рем, може, й тепліше, зате вдома веселіше (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).

І заєць має домівку, хоч під кущем (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 210.
Лучче дома, ніж на празнику (Ном., 186).
Не пізно до свого дому й опівночі (Зін., 234; Укр. пр., 1963, 24; ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
Спитай у людей, що в тебе дома робиться (Н. н., Сумщ.).— Рос.: Даль, 255.
У цього стільки домів, як у зайця ломів (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 210.
Чи дома, чи на полі — мені однаково (Укр. пр., 1955, 245).

Залишити відповідь