ПІВНИК І ДВОЄ МИШЕНЯТ

Жили собі двоє мишенят — Круть та Верть і півник Голосисте Горлечко. Мишенята було тільки й знають, що танцюють та співають. А півник удосвіта встане, всіх піснею збудить та й до роботи береться. Ото якось підмітав у дворі та й знайшов пшеничний колос.

—  Круть, Верть,— став гукати півник,— а глянь-те-но, що я знайшов!

Поприбігали мишенята та й кажуть:

—    Коли б це його обмолотити…

—    А хто молотитиме? — питається півник.

—    Не я! — одказує одне мишеня.

—    Не я! — каже й друге мишеня.

—    Я обмолочу,— каже до них півник. І взявся до

роботи.

А мишенята й далі граються.

От вже й обмолотив півник колосок та й знов гукає:

—  Гей, Круть, гей, Верть, а йдіть гляньте, скільки
зерна я намолотив!

Поприбігали мишенята.

—  Треба,— кажуть,— зерно до млина однести та

борошна намолоти.

—    А хто понесе? — питає півник.

—    Не я! — гукає Круть.

—    Не я! — гукає Верть.

—    Ну, то я однесу,— каже півник. Узяв на плечі мішок та й пішов.

А мишенята собі одно скачуть — у довгої лози граються.

Прийшов півник додому, знов кличе мишенят:

—  Гей, Круть, гей, Верть! Я борошно приніс.
Поприбігали мишенята, пораділи:

—  Ой, півничку! Вже тепер тісто треба замісити
та пиріжечків спекти.

—    Хто ж міситиме? — питає півник. А мишенята й знов своє:

—    Не я! — пищить Круть.

—    Не я! — пищить Верть. Подумав, подумав півник та й каже:

—    Доведеться мені, мабуть.

От замісив півник тісто, приніс дрова та й розпалив у печі. А як у печі нагоріло, посадив пиріжки.

Мишенята й собі діло мають: пісень співають, тан цюють.

Аж ось і спеклися пиріжки, повиймав їх півник, ви клав на столі.

А мишенята вже й тут. І гукати їх не треба.

—    Ох, і голодний я! — каже Круть.

—    А я який голодний! — каже Верть. Та й посідали до столу.

А півник і каже:

—    Стривайте-но, стривайте! Ви мені перше ска жіть, хто знайшов колосок.

—    Ти,— кажуть мишенята.

—    А хто його обмолотив?

—    Ти,— вже тихіше відказують Круть із Вертем.

—    А тісто хто місив? Піч витопив? Пиріжків напік?

—    Ти,— вже й зовсім нищечком кажуть мишенята.

А що ж ви робили?

Що мали казати мишенята? Нічого. Стали вони тут вилазити з-за столу, а півник їх і не тримає. Хто ж отаких лінюхів пиріжками пригощатиме?

Залишити відповідь