ЛИСИЧКА-СУДДЯ

Двоє котиків веселих добули собі хитро-мудро гру­дочку сиру. Одбігли з ним подалі й почали радитися, як його краще поділитися. Та ще й поділитися так, щоб не було кривди ні тому, ні тому,— щоб якраз по правді рівнесенько розділити.

Один котик і каже:

—    Давай поділимо отак, упоперек! А другий каже:

—    Ні, розділимо краще вздовж!

Отак і сперечаються. Коли це біжить лисичка. По­бачила вона котиків, угледіла грудочку сиру, зупини­лася та й питає:

—  А що тут у вас таке? Про що сперечаєтеся?

—    Так і так,— розказують котики,— ось не знаємо, як нам краще поділити грудочку сиру.

—    Е,— каже лисичка,— це можна дуже добре зро­бити! Ось дайте, я вам поділю!

Котики й оддали їй грудочку сиру, щоб вона розді­лила. Лисичка переломила грудочку сиру надвоє, а далі й каже:

—  Ні, цей шматочок — більший, треба порівняти!
Та й над”їла один шматочок.

—  А тепер,— каже,— оцей більший, треба його
трішки підрівняти, щоб по правді було! Не можна ж,
щоб котромусь із вас кривда була!

І знов над”їла. Та так рівняла, рівняла,— то той шматочок над”їсть, то той,— поки стало два зовсім маленьких шматочки.

—    Ну,— каже лисичка,— оце ж маєте тепер уже зовсім однаковісінькі шматочки, хоч і на важницю покладіть!

—    Ну, добре,— кажуть котики,— але ж ти бага­то нашого сиру з”їла! За що ти стільки нашого добра взяла?

—    Як — за віщо?! — одказала лисичка.— А я ж вас поділила!

Залишити відповідь