КОЛОБОК

Жили собі дід та баба, та такі убогі, що нічого в них нема. От раз дожились вже до того, що не стало у них і хліба — й їсти нічого. Дід і каже:

—  Бабусю! Піди у хижку, назмітай у засіці борошенця та спечи мені колобок. От баба так і зробила: витопила в печі, замісила яйцями борошно, що назмітала, спекла колобок і по клала на вікні, щоб простиг. А він з вікна — та на призьбу, а з призьби — та на землю, та й побіг дорогою.

Біжить та й біжить, а назустріч йому зайчик.

—  Колобок,— каже,— колобок, я тебе з”їм!
А він каже:

—    Не їж мене, зайчику-побігайчику, я тобі пісні заспіваю.

—    Ану, якої?

— Я по коробу метений,

  На яйцях спечений,—

  Як од баби та од діда втік,

  Так і од тебе втечу!

Та й побіг. Біжить та й біжить,— зустрічає його вовк.

—    Колобок, колобок, я тебе з”їм!

—    Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісні за співаю.

—    Ану, якої?

— Я по коробу метений,
На яйцях спечений,—

   Як од баби та од діда втік,

      Так і од тебе втечу!

Та й побіг. Знову біжить та й біжить,— зустрічає його ведмідь.

—    Колобок, колобок, я тебе з”їм!

—    Не їж мене, ведмедику^братику, я тобі пісні заспіваю.

—    Ану!

                 —  Я по коробу метений,

                       На яйцях спечений,—

                 Як од баби та од діда втік,

                Так і од тебе втечу!

Та й маху! Біжить та й біжить, зустрічається з лисичкою.

—    Колобок, колобок, я тебе з”їм!

—    Не їж мене, лисичко-сестричко, я тобі пісні за співаю.

—    Ану, якої?

—  Я по коробу метений,
На яйцях спечений,—

       Як од баби та од діда втік,

            Так і од тебе втечу!

—  Ану-ну, ще заспівай! Сідай у мене на язиці,
щоб мені чутніше було.

От він і сів та й давай співати:

—  Я по коробу метений,
На яйцях спечений…

А лисичка його — гам! Та й проковтнула.

Залишити відповідь