ХИТРИЙ ПІВЕНЬ

Півень, тріпочучи крилами, злетів на пліт і почав на все горло кукурікати. З сусіднього лісочка під­кралася лисичка.

—     День добрий! — гукнула вона.— Почула, як ти гарно кукурікаєш. Чудовий у тебе голос. Тільки не знаю, чи вмієш ти так співати, як співав твій батько.

—     А як же співав мій батько?

—     Він на одній нозі ходив по плоту і, заплющивши одне око, так гарно кукурікав, що й ну…

—     І я зможу! — сказав півень, випрямився, за­плющив око і почав кукурікати.

—     А чи зможеш ти стояти на одній нозі і, заплю­щивши очі, співати?

—     Зможу! — крикнув півень.

Та тільки заплющив він очі, як лисиця підско­чила і схопила його.

Понесла лисиця його в ліс і хотіла вже з”їсти, а він і каже:

—   Твоя мати не так робила!

—     А як же вона робила? — спитала лисиця.

—     Схопивши півня, вона, перш ніж розірвати його, мала звичку співати.

—   Я вся вдалася в матір! — промовила лисиця.
Заплющивши очі, вона почала щось шепотіти.
Півень тільки цього й чекав:   змахнув крилами,

злетів і сів на дерево.

—   Ось тобі й маєш, півень мене перехитрив,—
облизавшись, промовила лисиця, зітхнула і голодна
подалася в ліс.

Залишити відповідь