КАЛИТОЧКА

Були собі чоловік та жінка, і була у них пара волів, а у їх сусіди — віз. Ото як прийде неділя або празник, то хто-небудь бере волів і воза та й іде, чи в ярмарок, чи у гості, а на другу неділю — другий, та так і поділялись. От жінка того чоловіка, чиї воли, раз йому і каже:

—        Поведи воли та продай, справимо собі коня та воза, будемо самі до міста та до родичів їздити. Та ще, бач, сусіда свого воза не годує, а нам волів треба годувати.

Чоловік налигав воли й повів. Веде дорогою, аж ось доганяє його чоловік конем.

—        Здоров!

—        Здоров!

—        А куди це воли ведеш?

—        Продавать.

—        Поміняй мені на коня.

—        Давай.

Виміняв коня, сів верхи та й їде. Від’їхав недалеко і зустрічає чоловіка, що жене корову:

—        Здоров!

—        Здоров!

—        А куди це ти їдеш?

—        Коня продавать.

—        Проміняй мені на корову.

—        Давай.

Поміняв і веде дорогою, аж на полі пасуться свині та вівці. Зговорився він, виміняв корову на свиню,

 а потім на вівцю і поспішає додому. Овечка гарна, аж де не візьмись розлилась велика річка, а на ній види-мо-невидимо гусей. Підійшов він ближче, розбалакався з людьми, виміняв вівцю на гуску та й пішов понад річкою і зайшов у село. Аж стрічав жінку, а та:

—        Здоров!

—        Здоров!

—        А поміняй мені гуску на півня!

—        Давай!

Помінялись. Іде далі, аж ось доганяв його чоловік.

—        На продаж?

—        Еге!

—        А поміняй мені на калиточку.

—        Давай!

Виміняв за півня калиточку та й поспішав додому. Аж тут тобі ріка розлилась. На березі стоїть перевіз, плату беруть, а в нього ж ні копієчки.

—        А перевезете мене? Дам калиточку.

—        Сідай!

Переїхав на другий берег.

А там та стояла валка чумаків. Як розпитали ж вони його, за що він виміняв калиточку, сміються з нього.

—        Що тобі,— кажуть,— жінка за це зробить?

—        Аж нічого! Скаже, добре, що хоч сам живий вернувся.

Та й побились об заклад. Коли скаже жінка так, то чумаки оддадуть йому дванадцять маж із батіжками. Зараз вибрали одного з-поміж себе і послали його до баби. От той приходить.

—        Здорові!

—        Здоров!

—        А ти не чула про свого старого?

—        Ні, не чула.

—        Він воли на коня проміняв.

—        От добре, возик недорого стоїть, як-небудь зберемось.

—        Та й коня проміняв на корову.

         Це ще краще, буде в нас молоко.

—        Та й корову проміняв на свиню.

—        І то добре, будуть у нас поросятка, а то все треба купити.

—        Та й свиню проміняв на вівцю.

—        І це добре, будуть ягнятка та вовночка, буде що у мене взимку прясти.

—        Та й вівцю проміняв на гуску.

—        І це добре, будуть у нас крашаночки та пір’я.

—        Та й гуску проміняв на півня.

—        О, це ще краще, півень раненько співатиме та нас до роботи будитиме.

—        Та й півня проміняв на калиточку.

—        І це добре, будемо, де хто заробить — чи він, чи я,— в калиточку складати.

—        Та він і калиточку за перевіз віддав.

—        Ну що ж, добре, що хоч сам живий вернувся.

Так тим чумакам нічого робити, віддали йому дванадцятеро маж.

Залишити відповідь