Це було давно-предавно, коли кури несли телят, а вівці — писанки, файніші, ніж у Косові. Тоді був на світі бідний чоловік, що мав три доньки — Марійку, Ганнусю і Василинку. Доки доньки були малі, чоловік дуже бідував, а як вони
Фолькло́р
ШОВКОВА ДЕРЖАВА
Дуже давно жив один цар. Держава його займала велику частину заходу. Але той цар ніколи на захід не дивився. Винесе, було, собі стільця й сяде лицем до сходу. І так день за днем усе на схід дивиться, гейби когось очікував
КОЗАК МАМАЛИГА
Козак Мамарига служив у багачів двадцять п’ять років, заробив три мідні гроші та й пішов у путь-доро-гу, куди очі світять. Іде він дорогою, іде, зустрічає па рубка.
Добридень, парубче! — каже.
День добрий і вам! — відповідає той.— А хто
ІВАН — МУЖИЧИЙ СИН
Жив колись у старовину цар з царицею, у них замо лоду не було дітей, а при старості родився один син; вони дуже зраділи. Ну, виріс той син, вирішили вони його оженити. А син і каже:
—Поки не дістанете мені такого
КИРИЛО КОЖУМ’ЯКА
Колись був у Києві якийсь князь, лицар, і був коло Києва змій, і щороку посилали йому дань: давали або молодого парубка, або дівчину- Ото прийшла черга вже й до дочки самого князя. Нічого робити, коли давали городяни, треба і йому
КОТИГОРОШКО
Був собі один чоловік і мав шестеро синів та одну дочку. Пішли сини в поле орати і наказали, щоб сестра винесла їм обід. Вона й каже:
— А де ж ви будете орати? Я не знаю.
Вони кажуть:
— Ми
ЧАБАНЕЦЬ
Був собі чабанець, та такий, що ще змалку все вівці пас, більш нічого й не знав. От раз і випав йому з неба камінь,— у вісім пудів. То він було усе грається тим каменем; оце причепить до батога та як
ТЕЛЕСИК
Жили собі дід та баба. Вже й старі стали, а дітей нема. Журяться дід та баба: «Хто нашої смерті догляне, що в нас дітей нема?»
От баба й просить діда:
— Поїдь, діду, в ліс, вирубай там мені деревинку та
КРИВЕНЬКА КАЧЕЧКА
Був собі дід та баба, та не було у них дітей. От вони собі сумують; а далі дід і каже бабі:
— Ходім, бабо, в ліс по грибки!
От пішли; бере баба грибки, коли дивиться — у ку щику гніздечко,
ТРИ БРАТИ І КИЦЬКА
Жили колись на світі чоловік та жінка. Вони мали трьох синів — Іванка, Штефанка й Романка. Коли сини підросли, чоловік сказав жінці:
— Ану спечи паляницю Іванкові. Най іде у світ — може, десь знайде свою долю.
Жінка спекла паляницю,