Казки та легенди

Був один бідний чоловік, а мав велику сім’ю. Раз лиш на казанні вчув, як піп звертається до людей:

— Люди мої, громадо, принесіть на боже, хто що

може, і господь нагородить вас сторицею.

Дома чоловік каже своїй жінці:

— Небого,

Жив собі один бідняк, якого звали Миколою. Мав він лише стару хатчину, а в тій хатчині цовно дітей.

Одного разу пішов Микола з жінкою в ліс: він — по дрова, жінка — по гриби. Коли дивляться — багач, у котрого

Був — не був, та кажуть люди, що був, дуже бага-тий пан-дідич. Мав він плохоумного внука. Нічого той пан не любив, лишень свого внука, і ніяк не міг знай¬ти слуги, який би чогось навчив малого.

Не раз пан привозив слуг,

Мамин синок Юрцьо до двадцяти років і стеблинки не перервав. Добре їв, пив, гуляв, ходив по селу, як пава, а батько з ранку до ночі робив та в старому петеці ходив. Юрасика в селі прозивали пестюнкою, цуцликом і як кому

Казка починається з царя, котрий собі вигадав, аби змайструвати із одної дошки дванадцять стільців, а тринадцятий зверх того. А та дошка не має бути більша, як три метри. Дає три вози золота тому, хто би це зробив. Але хто візьметься

Була собі у одних людей дочка. Та дуже лінива, ні до якої роботи не візьметься, все ґуля або на печі спить. Та ще й мати у неї була така, що завжди підтакувала їй усе.

—        Гуляй,— каже,— доню, у молодості,